2017 рік рясний на визначні події. Цьогоріч Німеччина та Україна відзначають чверть століття встановлення дипломатичних відносин. Це - Українсько-німецький рік мов, що проводиться для зміцнення та розбудови взаєморозуміння та дружби, а також співпраці між двома країнами у культурно-освітній сфері. 13 грудня вшановують 220-ліття одного із найвидатніших класиків німецької літератури Генріха Гайне.
У червні минуло 125 років з часу видання українською мовою “Книги пісень” Гайне. Це був перший вдалий проект Київського літературного гуртка “Плеяда”, до якого належала Леся Українка. Саме їй належать більше, ніж 90 перекладів творів німецького поета Генріха Гайне.
У долях геніїв – Лесі Українки і Генріха Гайне, – мотивах їхньої творчості кожним словом, кожним променем думки, кожним болем простежуються реалії життя, історичні долі народів, з лона яких вони вийшли. Ці два велети красного письменства – істинно народні митці – досягли вершин і яскраво репрезентували свої народи у світовій культурі.
Життя класика німецької літератури Генріх Гайне надзвичайно багате на події, а його спілкування з видатними людьми епохи органічно вплелося в підґрунтя творчості. Уже змалку він привертав увагу своєю мрійливо-романтичною вдачею. Рейн - рідна річка поета, овіяна народними легендами і переказами, також стала джерелом його поетичного натхнення.
Батько прагне, щоб його син став купцем, але Гайне цікавиться літературою, мистецтвом і політикою. Свої перші вірші він присвячує двоюрідній сестрі Амалії. Однак дочка гамбурзького мільйонера знехтувала коханням юнака, який не мав ні грошей, ні становища в суспільстві. Ця болісна сторінка життя молодого Гайне вилилась в цикл поезій "Юнацькі страждання". Вже перші доброзичливі критики відзначали свіжість віршів, називали автора "німецьким Байроном" і вбачали у його творах ту гіркоту, яка переповнювала серця молодого покоління Німеччини.
Шість років студентського життя (1819-1825) в університетах Бонна, Геттінгена і Берліна були важливим етапом інтелектуального і творчого розвитку поета. Гайне, закінчуючи курс юридичних наук, вирішив під час вакацій здійснити пішки подорож на Гарц, Тюрінгію. Результатом цієї подорожі стала книжка "Подорожні картини", написати яку у Німеччині 20-х років XIX ст. означало виявити неабияку сміливість. Створюючи твір про Наполеона і Французьку революцію, складаючи натхненний гімн Свободі, Рівності і Братерству, Гайне мав на меті завдати удару німецькій реакції. Після появи віршованої збірки "Книга пісень" (1827р.), він справедливо заслужив найвищої оцінки як ліричний поет, співець кохання і природи.
З 1831 року і до останніх днів Гайне проживає в Парижі, де зустрічається з Шопеном, Жорж Санд, Бальзаком, Беранже, А. Дюма. У французькій столиці було чимало німецьких емігрантів, які поділяли долю вигнанця Гайне, адже саме гостра сатира на колишню Німеччину в багатьох його творах спричинилася до його еміграції. Перебуваючи в центрі суспільного і політичного життя, він створює свій найбільший політичний твір "Німеччина. Зимова казка", а згодом - поетичну збірку "Романцеро".
Генріх Гайне - один із тих великих поетів, які належать не тільки своїй батьківщині, але й усьому людству. Він назавжди залишив нестертий слід на скрижалях світової культури, тому ще за життя поета з'являється чимало перекладів його творів різними європейськими мовами.
За три роки до смерті поета перший промінь його сонячного таланту досяг і України. У 1853 р. в журналі "Зоря галицька" вперше на українських теренах був надрукований вірш Гайне "Жінки". Українська гайніана триває майже 170 років. Твори німецького класика перекладали українською мовою, окрім І. Франка і Лесі Українки, – П. Грабовський, М. Коцюбинський, В. Стефаник, Л. Мартович, О.-Ю. Федькович, М. Рильський, П. Тичина, Л. Первомайський, А. Малишко, М. Бажан, В. Сосюра, Д. Павличко та багато інших українських корифеїв слова.
Дійсно, володіти мистецтвом перекладу – великий талант, який оцінять і майбутні покоління. Жоден переклад не можливий без глибокого знання тієї чи іншої іноземної мови, та й не тільки її. Перекладач повинен перенестися в ту епоху, в ті суспільні події, в яких жив і творив той чи інший митець.
Видатна українська поетеса Леся Українка, яка знала понад десять іноземних мов, перекладала Гайне впродовж всього свого життя і недивно, адже їй були близькі політична спрямованість віршів і його романтична мрія, поєднана з іронією, тяжіння до народних мотивів і гайнівська гіркота. Поетеса переклала 92 твори з "Книги пісень" (1892р., у співавторстві з М. Славинським), уривки з "Подорожніх картин" та з циклу "Північне море", майже всю поему "Атта Троль", "Ткачі", кілька віршів із збірки "Романцеро". Мала намір перекласти повністю ще й "Німеччину" та доля цього перекладу не відома. Уявлення про те, яке вагоме місце займав німецький класик у творчості Лесі Українки подає нам її листування. Неодноразово звертала¬ся вона до Миколи Лисенка з проханням написати музику на власні переклади з Гайне, вважаючи її чудовим засобом популяризації улюбленого поета. З роками переклади великої українки стають більш зрілими, досконалими. Прагнучи передати дух оригіналу, багатство образів, їх особливості, вона використовує всі можливості поетич-ної рідної мови, адаптуючи вірші Гайне для українського читача.
І сьогодні, перечитуючи натхненні сторінки творів Гайне, відчуваєш його свіжість, пристрасність. І хоч події, зображені у них, вже давно відійшли в минуле, палке серце поета промовляє до нас, хвилює і зворушує своєю вірою у майбутнє людства.
Немає сумніву, що глибше пізнаючи духовний і поетичний світ Генріха Гайне і Лесі Українки переконуємось, що їхнє слово - вічне, близьке людям різних націй і епох. Доречно звучать і сьогодні слова відомого німецького публіциста Людвіга Берне: "Життя було б вічним спливанням кров’ ю, коли б не існувало поезії. Вона дає те, що не іржавіє, весну, що не відцвітає, безхмарне щастя і вічну молодість".
Леся Українка та Генріх Гайне, — у житті ці два велети духу не зустрічалися, але ми дозволили собі уявити, якою могла б бути їхня зустріч, про що б велася розмова. У їхньому житті і творчості є дуже багато спільного і тому ще раз переконуємось, що їхнє слово — вічне.
Як уже зазначалось у попередніх повідомленнях, до ювілею німецького класика у стінах університету відбулося чимало подій. Це: літературно-музична композиція під назвою "А слово – струм. А слово – зброя. А віще слово – вічове. Das Wort ist Storm – das Wort ist eine Waffe. Der Gemeinschaft gehört das weise Wort", у проведенні якої взяли участь студенти німецького відділення факультету іноземних мов: Клецор М., Слободян Н., Стецюк Н., Токар Н., Гаврильчук Я., Кривко У., Сенів Ю., Завінська Р., Жовнір Н., Гусак М., Чабан М, Жовток П., студенти Технічного коледжу ТНТУ ім. І. Пулюя: Луцко Л., Перець Ю., Коломия М. (керівник: учитель-методист Літвінюк О.В.), студенти факультету мистецтв Чубара М., Гончарук В., Франків Н., Бенсал Д., Дацишин М., Смачило Д., Чикинда О. (керівник: викладач кафедри музикознавства та методики музичного мистецтва Михайлюк О.О.). За перегляд творчої презентації відповідала інженер лабораторії синхронного перекладу Будна Н. В.. Особливою родзинкою свята стала творча виставка студентських малюнків до творчості геніїв слова.
До 28 грудня 2017 року у центральному корпусі нашого університету проходить виставка "Große Meister des Wortes" ("Великі майстри слова"), яка також присвячена ювілею класика німецької літератури , а у бібліотеці нашого вузу можна зачерпнути його живе слово. Попереду ще нові зустрічі та гарні події, пов’язані з іменем славного Гайне…А сьогодні ми ще раз складаємо особливу подяку нашим друзям із Інституту Генріха Гайне (м. Дюссельдорф, Німеччина) за щедрі подарунки для нашого університету.
