Літня археологічна школа

історичного факультету

Наметове містечко, густе від озону повітря, вечірня ватра з піснями під гітару, добуті з-під багатовікових прошарків землі уламки ліпних горщиків бронзового віку та глечиків епохи Володимира Святославича.

І моторошні людські останки, яким до чотирьох тисяч років! А ще мурахи й всюдисущі комарі! Так-так! А хто сказав, що археологом бути легко? І ще невідомо, хто важчий ворог: лопата, облипла важкою глиною, чи сонечко, яке інколи буває таким важким.

Впродовж червня-липня триває робота археологічної експедиції, організованої спільно історичним факультетом Тернопільського національного педагогічного університету і Тернопільським обласним центром охорони та наукових досліджень пам’яток культурної спадщини. Студентський загін доволі великий – 18 першокурсників та ще десяток волонтерів-старшокурсників та випускників істфаку.

Власне розкопки відбуваються недалеко від села Кордишів Шумського району. А сам табір експедиції розташувався в старому саду серед мальовничого села. Тому розбудити студентів лісове птаство намагається ще із третьої години ночі. Проте мужніх юних археологів це не зупиняє. Сон триває до вже звичної за три тижні фрази: «Рота, підйом!». А хто так і не навчився на неї оперативно реагувати – опиняється на росяній траві разом із спальником. Правда, цього року таких небагато – вочевидь досвід аксакалів було передано першачкам ще в аудиторні будні.


Археологія - це не тільки розкопки. Стріляти теж навчимо!

Впродовж тижнів розкопок розкопано купу цікавих поховань.  Але про це в другій частині. 

А зараз – найважливіше: відпочинок! Сесія минула, тож так хочеться хоч трохи побути «білою людиною». Тому Кордишів асоціюється в першу чергу не з важкою працею, а з унікальним, величезним теплим і чистим ставом, де археологи відмокали щодня. Можливість годинами плавати й пірнати у воді, яка у порівнянні з Тернопільським озером асоціюється радше з Адріатикою – це задоволення, яке ні з чим не зрівняєш. Сам став наповнюється джерелами, через це вода реально чиста. Частенько ловили рибу.


Ну яка робота без ефективного, виважено і ретельно дозованого відпочинку!


Найчистіший на Тернопіллі став

Після розкопок – розкішний обід, зварений нашими турботливими господинями. А далі, аж до ночі – вільний час. Вчилися стріляти із пневматичної рушниці під керівництвом справжнього профі Юрія Грелі. І пісні під гітару, і довгі посиденьки після вечері, і обов’язкова ватра. Спеціально для новачків було організовано посвяту, майстерно проведену волонтерським десантом старшокурсників, за що окрема подяка Ярославу Півтораку, Ірині Бернацькій, Уляні Костів, Оксані Паламар і Тетяні Скляровій, які вже не вперше беруть участь в археологічних експедиціях. 


Ніч на Купала

В останній вечір аж ностальгія пройняла. Практика закінчилась, проте практично всі вже заявили, що наступного року обов’язково приїдуть знову на розкопки. 


Обов`якова вечірня ватра

Окремо хочеться подякувати за наукове керівництво директору Центру Марині Ягодинській, співробітниці Центру, студентці історичного факультету Наталі Митник та Василю Ільчишину.

Доцент кафедри історії України, археології та