про участь у Літній школі
в рамках проекту «Спільна пам’ять»
Після смачного обіду відбулося знайомство з викладачкою КНУ ім. Т. Г. Шевченка Аллою Петренко-Лисак, яка змогла дати характеристику індивідуальній, колективній, соціальній та історичній пам’яті і на прикладі інфографіки показала, як співіснують ці види пам’яті міст. Опісля відбувся тренінг «Як побачити пам’ять?», в ході якого учасники літньої школи змогли практично відшукати інструменти формування пам’яті міст.
Перший день літньої школи завершився презентацією учасниками власного досвіду роботи у сфері студій пам‘яті. Також кожен з них висловив свої очікування від майбутнього чотирьох денного перебування у Рівному.
Зранку ми відвідали літературний музей Уласа Самчука, де змогли ознайомитися з основними віхами літературної діяльності письменника. Після прослуханого висловили свої враження від екскурсії, обговорили концепцію музею та інструментів репрезентації.
Опісля Наталією Івчик з ГО «Мнемоніка» був проведений тренінг «Читаючи світлини історії повсякдення», на якому ми, дивлячись на світлини Рівного 20-30 рр. ХХ ст., змогли відтворити «сітку аналізу» повсякденної фотографії.
Найцікавішою частиною сьогоднішнього дня став тренінг-квест «Читаючи пам’ятник». Учасники школи буди поділені на 5 груп, кожна з яких отримала завдання описати певну пам’ятку міста Рівне. Наша група «читала» художньо-скульптурну композицію «Небесна сотня». Презентації виявилися дуже вдалими і цікавими, і справили велике емоційне враження на організаторів та учасників школи.
Один з днів у літній школі «Як міста (не)пам’ятають?» був присвячений екскурсіям до місць пам’яті Рівненщини.
Зранку ми вирушили до меморіалу жертвам рівненського гетто, де з грудня 1941 до середини липня 1942 року у ньому поневірялася близько 5 тис. євреїв (з них близько 1300 дітей). Нацисти в роки Другої світової війни вивезли їх потягом до м. Костопіль і безжалісно розстріляли.
Наступним пунктом наших відвідин було урочище Сосонки. Це надзвичайно сумне і тихе місце на схід від Рівного. Там встановлений меморіал пам’яті жертв наймасовішого в області розстрілу євреїв у період Голокосту, який провели нацисти 6 і 8 листопада 1941-го року. В ті страшні дні було розстріляно сімнадцять з половиною тисяч євреїв, котрі проживали у Рівному.
В селі Великі Межиричі ми оглянувши костел св. Антонія, який збудував князь Домінік Любомирський у 1702-1725 рр. Ця велична архітектурна споруда, яка вражає своїми розмірами, на превеликий жаль, залишається поза увагою реконструкторів. Місце пам’яті про польську громаду цього села залишається забутим.
Також тут же розташовується маєток Стецьких - збудований на кошти Яна Казімежа Стецького у 1793-1800 рр. Існують дві точки зору, яким чином Стецький отримав маєток. За першою, він придбав його від Францішека Фердинанда Любомирського, за другою — виграв у карти в пана Яблоновського. Зараз приміщення палацу є в аварійному стані і підпорядковуються спецшколі-інтернату.
Одразу за селом Великі Межиричі розміщений меморіальний комплекс - на місці розстрілів єврейської громади цього села. Варто відзначити, що саме там німці вбили близького 3 тис. євреїв, що становило майже 70% населення Великих Межиричів на той час.
Після обіду у нас був вільний час, який ми провели у комлексі відпочинку «Сан-Тропе». Також саме там Максим Гон та Наталія Івчик презентували виставку «Людяність над безоднею пекла». Вона стала яскравим свідченням того, як в роки війни - роки кровопролиття, жорстокості і страху знайшлося місце для людяності. Українці рятували євреїв, поляки - українців і німців, євреї - поляків і навпаки.
Учасники літньої школи також мали змогу поласувати соковитим шашликом і насолодитися вечірнім заходом сонця.
Літня школа у Рівному «Як міста (не)пам’ятають?», на жаль, завершилася. Але попри це, я дякую організаторам (ГО «Мнемоніка» - Максиму Гону, Наталії Івчик і Петру Долагнову) за можливість здобути нові та поглибити свої знання у сфері меморіальної політики та публічної історії та познайомитися з містом Рівне.
Це великий досвід для мене, який, я сподіваюся, зумію використати найкращим чином.
Дякую усім учасникам за незабутній тиждень, море вражень та підтримку. Нехай щастить! До нових зустрічей
!Студентка історичного факультету
Анна Сеньків
