Поезія завжди єднає!   У цьому переконалися на Святі поезії в науковій бібліотеці ТНПУ ім.В.Гнатюка


Поезія завжди єднає! 

У цьому переконалися на Святі поезії в науковій бібліотеці ТНПУ ім.В.Гнатюка

  

Цьогоріч бібліотеки Тернополя вкотре підтримали традиційне свято – Всеукраїнський день поезії. У їхніх стінах відбулися грандіозні заходи – виступи, бесіди, лекції, читання, присвячені темі поезії. Неабияке дійство влаштували і працівники наукової бібліотеки  Тернопільського національного педагогічного університету.

  

Бібліотекарі та студенти у читальному залі №4 наукової бібліотеки організували чудовий культурницький виступ, який відбувся 23 березня.  Проведення подібних літературних заходів вже стало тут давньою традицією. У студентському читальному залі зібралися ті, кому небайдужа поезія. Серед гостей були співробітники бібліотеки, викладачі, а також група студентів-філологів другого-третього курсу. До творчої праці також було залучено кількох викладачів із кафедри української та іноземної філології.

  

Вкотре Свято поезії ведучі відкрили словами «Поезія – це завжди неповторність…».  Ці поетичні рядки геніальної української поетеси Ліни Костенко гармонійно вплелися в музично-поетичну композицію заходу. На свято також запросили відомого українського письменника, літературного критика, доцента кафедри теорії літератури і порівняльного літературознавства Тернопільського національного педагогічного університету  Петра Івановича Сороку. Шанувальники поетичного слова приєднались до цікавої дискусії з письменником.

 

«Що таке поезія? – розпочав Петро Іванович. – Ніхто не знайде відповідь, бо кожен розуміє це мистецтво по-різному. Справжні вірші з’являються тоді, коли падають з неба. Одне слово зазвучить, інші нанизуються. Істинний поет ніколи сам не пише – це диктується згори. Це потік, який неможливо спинити. Гарний приклад – згадати Франка. Той за день міг написати понад шістдесят сторінок. Моїх сил вистачає на двадцять-тридцять. Завше я прошу дружину допомагати мені. Вона сідає за комп’ютер, а я стою поблизу та диктую свої вірші чи прозу».

 

Починав письменник творчий шлях, як більшість - з віршів.  Перша його лірична книга – «Крона роду». Зараз він - автор поетичних книжок «Я так люблю», «Ладан осені», «Лісові псалми».  Вірші Петра Сороки були удостоєні обласної літературної премії імені І.Блажкевич. Водночас дитячі вірші письменника друкують журнали «Малятко», львівський «Дзвін», пряшівська «Дукля».


«Ніколи не пишу лінійних творів. Надаю перевагу неокласицизму, неореалізму - такий стиль поезії ясний, чіткий, зрозумілий,» -  скромно зауважує поет.

  
Письменник зізнається у великій любов до книг:

« З малих літ сам навчився читати. Було, стою на подвір'ї з книгою в руках. Побачу котрого, та й питаю: «Тітонько, скажіть, котра то літера?» Отак і вивчився. А зараз інакше діти вчаться. Не хочуть вчитися. Свого внука ніяк не навчу читати.»


Петро Сорока розповів, що протягом життя прочитав чотирнадцять тисяч книжок. Поступово виробив стиль декламаційного читання.


«Є книги, які треба читати стоячи. Вони існують повсюди. «Суча дочка» Валентини Мастєрової – для мене зразок вишуканої прози. Це розповідь про прагнення людини жити за законами сумління, доля якої натомість обертається в суцільну смугу випробовувань…»

  
За словами поета:

«Добрий філолог, аби виробити лексичний стиль, не тільки повинен багато читати. Кожен письменник має вести свій щоденник. Немає нічого цікавішого, аніж, щоденники. Таку форму жанру вважаю  найближчою для себе. Є два типи письменників – які ведуть і ненавидять щоденники. Я, особисто, веду чотири види щоденників:літературний - опублікований у «Слові» Просвіти, іронічний, інтроверсійний та «денник» для самого себе(його оприлюднять після смерті).»

  
Прекрасним доповненням цієї зворушливої зустрічі став музичний виступ Нагачевського Івана та Чубари Марії. Добре знайомі кожному пісні Шевченка і Малишка  «Думи мої, думи мої…», «За горами - гори, хмарою повиті…», «Виростеш, ти, сину…» прозвучали у виконанні талановитих студентів. «У гості запрошуємо Поезію», «Якось сон мені приснився чудернацький», «Розмова молодих поетів» - ці та інші цікаві творчі постановки продемонстрували студенти гостям.

  

Не обділила талантами студентів чарівна «Поезія», і в залі знайшлися охочі виступити зі своїми віршами.  На святі читали свою лірику: Іваницька Тетяна «Я вперше побачила осінь», Фестрига Роман «Пам’ятаєш», Піндера Зоряна «Якщо кругом тебе…», «Не спи, коли дощ…», Шевченко Валентина «Дощ», «Ностальгія», Оля Давосир «Потаємне», «Засіймо у серці добро». Ці вірші були сповнені глибокого змісту, сильних, високих почуттів. Долучилась до молодих талантів і доцент кафедри німецької філології та методики викладання німецької мови Рокіцька Наталія Володимирівна. Із численного доробку поезій пані Наталія прочитала студентам декілька вибраних: «Не покидай, мене, любове», «Нехай смутку не буде між нами», «Любове моя!». Наостанку викладач побажала кожному великої творчої снаги та не втрачати канал спілкування з духовним єством.

  
Хочеться сказати, що день поезії і музики дійсно вдався і став незабутнім. Присутні погодилися з тим, що і Поезія може стати відповіддю на найгостріші і глибокі духовні питання сучасної людини. Але для цього необхідно привернути до неї якомога ширшу суспільну увагу.


Анна Семенків,
студентка факультету філології та журналістики  












До списку

Гаряча лінія
телефон: 43-58-80 email: pravo@tnpu.edu.ua
Ресурси
Natural Natural Natural