День народження Літературної студії «87»
З нагоди святкування 8-ї річниці від дня створення формації «87» у книгарні «Є» відбулися літературні читання. Патріархом та наставником угрупування є Юрій Завадський, який на базі Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка створив літературну студію. Харизматичний поет-постмодерніст об’єднав філологів та творчі натури з інших факультетів і започаткував справжній літературний рух у виші. Кожен студент хотів почути схвальний відгук та послухати щось нове від Юрія Романовича. «Складалось таке враження, що він притягував до себе. Коли потепліло, частіше збирались на природі, прямо на зеленій траві біля пам’ятника Володимиру Гнатюку, чиє ім’я і носить наш педагогічний універ. До слова, аудиторія під № 87 є водночас музеєм В. Гнатюка, хоча, якщо чесно, то почали збиратись там тому що умови дозволяли – зручні крісла і великий круглий стіл, а більш нічого і не треба» − зізнається Юрій Матевощук. Це був високий старт для молодих творців сучасної української літератури. За час існування Літературної студії «87» її учасники провели кілька перформансів, чимало відкритих читань, благодійних акцій та стали відомими не лише у Тернополі, але й далеко за його межами. Знаковими стали виступи в рамках Форуму видавців та співпраця з багатьма мистецькими фестивалями України. Новим виявом в сучасній культурі стали фото-, аудіо- та відеопоезії. Варто згадати хоча б відеопоезію Мар’яни Судової «Щось», яка у шорт-листі Міжнародного конкурсу «CYCLOP-2011» зайняла третє місце, що є предметом гордості усієї студії «87». За час існування вийшло дві антології: «Покоління 87» та другий том «Антології 87», примірник якого розіграли на початку зустрічі.
Своїми знаковими та новими поезіями тішили присутніх Юрій Завадський, Юрій Матевощук, Мар’яна Судова, Сашко Бугаєнко, Світлана Андріїшин, Роман Воробйов, Юлія Бабак, Тетяна Колеснік, Руслан Бондарук, Юрій Вітяк, Ірина Розвадовська, а також Оксана Колісник, яка зачитала вірші свого брата Василя Колісника. Модератор події Сашко Бугаєнко зауважує: «Студія «87» об’єднала різних людей і зробила їх схожими. Всі як один стали кращими. Ми не боялись слова «профан», ми вчились писати на замовлення та штудіювали літературознавчі підручники». Цю думку підтримує і Юрій Матевощук: «Сашко Бугаєнко на читання завжди приходив з ЛСД – літературознавчим словником-довідником. І коли бували якісь суперечності, він показово розбирав текст новачків за ЛСД і доводив свою правоту». Також Сашко описав напрям, в якому творила літстудія – неоімажизм, головним критерієм якого є образ та образність.
І хоч у 2013 році студія офіційно припинила свою діяльність та де-юре не існує, де-факто всі учасники зберігають та підтримують тісні зв’язки, які вже давно переросли у дружбу. Кожен автор реалізує свої проекти, старається доносити своє слово до читача. І з посмішкою та ностальгією згадує ті студентські роки у ТНПУ ім. В. Гнатюка, коли все лише починалося.
Мар’яна Підодвірна
