У Міжнародний день музики
студенти факультету мистецтв ТНПУ ім.В.Гнатюка дарували тернополянам
святкові концертні програми
1 жовтня Міжнародний день музики студенти факультету мистецтв відзначили святковими концертними програмами, що відбувались у стінах рідної альма-матер, Тернопільській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №16 ім. В.Левицького та у Тролейбусі щастя «Ретро».
З року в рік в стінах рідного університету найбільшим святом тіла і душі для мене є і буде День музики! Це свято завжди було особливим для всіх наших музикантів, адже саме в цей день всі забували про навчання (хоча навчальний процес тривав), багато фотографувались, вітали один одного і, звичайно, у холі нашого корпусу постійно лунала музика!
Але цьогорічний День музики був справді унікальним і надзвичайно насиченим! Традицією нашого дня є святковий марш для усіх студентів на сходах біля нашого корпусу! Хлопці ніколи не лінувались саме в цей день прокинутись раніше, щоб кожного зустріти музикою! Так було і цього року! Гарно прибраний хол корпусу, виставка музичних інструментів, святкові стінгазети – це все додавало ще більш святкового настрою.
Особливістю цього року стало те, що наші музиканти грали і співали ще й в головному корпусі нашого університету і в 16-тій школі! І навіть в "Тролейбусі щастя" лунала музика у виконанні наших хлопців!
Весь Тернопіль чув, як музиканти факультету мистецтв святкують своє професійне свято! І
, звичайно, апогеєм цього дня став концерт у "Світлиці". Просто безліч емоцій…всі ті, що виступали, працювали в своє задоволення, що не могло не передатись і глядачам! Особисто я встигла і поспівати, і потанцювати під ту драйвову музику!
Всім тим, що долучились до проведення Дня музики – шалений, як і вони, величезний респект!!! Подарували нам ще один прекрасний день, що залишиться в нашій пам'яті назавжди!!!!
Студентка групи ММ – 31
Марія Івашків
День Музики. Як не любити це свято, коли ти лише підходиш до корпусу, а хлопці вже грають святковий марш, заходиш, і через секунду на тебе причіплена нотка, всі викладачі фотографуються з квітами, актори обіймають і вітають, випускники заходять посвяткувати разом, а це лише 11 ранку.
Але звичайно, не вранці зазвичай кояться дива, і щойно сонечко покотилось в бік горизонту, біля «Світлиці» почали збиратись люди.
В якийсь момент всіх охопила паніка, неможливо було налагодити апаратуру, все було то занадто голосно, то навпаки нічого не було чути.
Вийшли наші музиканти, і у всіх затамувало подих… настрій та енергетика були колосальні! Вибухова доза адреналіну не дала мені забути слова, все вийшло майже так, як ми планували. В якийсь момент я зовсім розслабилась і величезний комплекс сцени, який завжди невчасно нагадував про себе, попрощався і десь безслідно зник. Глядачі, здається, перейнялись і навіть танцювали, що для нашої аудиторії незвичайно)).
Але, насправді, не це головне. Не концерт, і не дискотека після концерту, не купа фоток і не кава в новому кафе біля корпусу... Головне - це люди. Які виступали, які сиділи в залі, які стояли в залі, які посміхались, які обіймали і раділи, або тримали за руку за кулісами, які прийшли просто так, а не тому, що це обов'язок.
Особлива подяка:
Шаленому Сергію Сілакову, якого не треба навіть годувати, головне, щоб поруч були клавіші. Вкотре мені з ним дуже круто працювати.
Басісту гурту MR.FREEMAN Сашку Жизномірському, з яким взагалі круто познайомитись, бо це справжній фанат, якому не знайома втома, він готовий грати цілодобово, а ще цікаво просто поговорити про музику.
Барабанщику від Бога Андрійку в шапочці, просто не можна так грати в такому юному віці!! Це просто з усіх моїх нових знайомих Прорив Року.
Міші Яцишину і Назару Сап’яку за те, що не спали, грали і терпіли наші безкінечні відволікання і повтори раз за разом. І, звичайно, моїй Наталочці Валько. Її я просто люблю дуже-дуже.
Добре, що моє життя сповнене людьми, які вміють із задоволенням ставитись до всього, що роблять.
Студентка групи ММ – 41
Оля Фаль
