Першокурсники історичного факультету 

ТНПУ ім. В. Гнатюка 

відвідали «Українські вечорниці» 

З-поміж найбільших зимових свят чи не найвеселішим та найочікуванішим був день Андрія, 13 грудня, коли, за українським звичаєм, сільська молодь збиралася в одній хаті на так званих «великих» вечорницях, влаштовуючи там усілякі забави, на яких панував неповторний дух жартів і веселих пісень, де лилася повноводною рікою мелодійна українська пісня, де парубки силою мірялися, а дівчата, наче квіточки, мліли від задоволення приготування вареничків і вишивання. Так проходили зимовими вечорами веселі українські вечорниці.

Напередодні свята Андрія у бібліотеці №4 для дорослих в її затишному Українському етно-центрі було проведено українські вечорниці. Організаторами цього дійства стали вихованці Школи мистецтв імені І.Герети.

На свято були запрошені учні, випускники, педагоги закладу, студенти історичного факультету ТНПУ ім. В. Гнатюка та всі бажаючі, кому не байдужі українські національні традиції та обряди.

Українські вечорниці відвідали студенти 11 групи історичного факультету: Тетяна Боляк, Наталія Віцента, Олександр Журавльов, Анастасія Нісіфірова, Володимир Раскін на чолі зі своїми наставниками: заступником декана історичного факультету з виховної роботи, кандидатом історичних наук, доцентом кафедри стародавньої та середньовічної історії Оксаною Ятищук і куратором 11 групи історичного факультету кандидатом історичних наук, доцентом кафедри нової і новітньої історії та методики викладання історії Тетяною Лахманюк.

У цей зимовий вечір була представлена вистава справжніх українських вечорниць. На імпровізованій сцені, що нагадувала українську світлицю, розквітли вишиванки, домоткані серветки та доріжки. Стіл застелений справжньою вишиваною українською скатертиною, на якому самі найсмачніші українські страви. Тут і вареники, і пиріжки, і узвар…

Та найяскравішою на святі була Калита – символ Сонця, достатку, щедрості та любові.

У цілому, під час проведення свята була змога побачити й, головне, відчути ту атмосферу справжніх українських традицій, зазирнути в минуле нашого українського народу і запам’ятати, передати наступним поколінням слово та пісню, щирість і радість життя... 

Під час заходу не стихали дзвінкі голоси дітей а всі присутні охоче їм підспівували, жартували, головне – у душах і серцях народилося оте сокровенне - наше, українське, що від діда-прадіда нам подароване, яке ми маємо берегти й примножувати.

 

Доцент кафедри нової і новітньої історії
та методики викладання історії
Тетяна Лахманюк,

студентка 11 групи
Тетяна Боляк