Річниця початку протистояння на Грушевського
В історію Революції гідності 19 січня 2014 року увійшло як Вогнехреща. Обурені ухваленням диктаторських законів 16-го січня активісти вирушили з Майдану до Парламенту. Втім, силовики перекрили вулицю Грушевського біля стадіону Динамо. Активісти намагалися прорватися, тоді проти них застосували сльозогінний газ, світло-шумові гранати та навіть водомети, хоча температура повітря того дня була мінус вісім за Цельсієм. То ж мітингувальники відповіли камінням та коктейлями Молотова.
Вулиця Грушевського перетворилася на суцільну ковзанку, на якій палали вантажівки й автобус Беркуту. До ночі рахунок постраждалих уже йшов на десятки. Активна фаза протистояння на Грушевського тривала від 19-го і до 22 січня 2014-го року.
За деякий час від цих сутичок із силовиками загинули перші Герої Небесної Сотні: Сергій Нігоян та Михайло Жизневський.
Протистояння на вулиці Грушевського розпочалося ще 19 січня, коли традиційне недільне віче переросло в ходу мітингувальників до Верховної Ради. На той час вхід в урядовий квартал перекривали бійці підрозділу "Беркут".
Розпочалися серйозні сутички. Бій, який тривав з різною активністю понад три доби, завершився 22 січня, коли "Беркут" пішов у наступ і тимчасово відтіснив демонстрантів від Європейської площі. Того ж дня стало відомо і про перших, хто поліг на Майдані.
Зранку 22 січня 21-річний Сергій Нігоян з Дніпропетровщини дістав смертельне поранення у голову. Згодом смертельне вогнепальне поранення в серце дістав 25-річний білорус Михайло Жизневський. Обидва були активістами Майдану і брали участь у протестах фактично від самого початку.
За кілька днів від поранень, отриманих 22 січня, у лікарні померли львів'янин Роман Сеник та киянин Олександр Бадера. Лікарі до останнього боролися за їхні життя, але не змогли врятувати.
Крім того, цього дня, в лісі під Києвом було знайдено тіло зі слідами тортур львів'янина Юрія Вербицького - активіста Майдану, якого було викрадено невідомими просто з лікарні напередодні.
