Педагогічна практика як перформанс
магістрантів факультету мистецтв ТНПУ
Нещодавно магістранти предметної спеціальності 014 Середня освіта ( Мистецтво. Музичне мистецтво) проходили педагогічну практику у школах та ліцеях Тернопільської та Івано-Франківської областей. На настановчій конференції майбутні «попутчики недосвідчених мандрівників» під враженням попередньої пасивної практики і виступів стейкхолдерів (вчительки-методистки Тернопільської загальноосвітньої школі І-ІІІ ступенів №16 імені Володимира Левицького Ірини Безкоровайної та Галина Федун, консультанта Тернопільського комунального методичного центру науково-освітніх інновацій та моніторингу) жваво обговорювали проблему особливостей викладання шкільних інтегрованих курсів для сучасних підлітків. У дискусії все настійніше звучала думка про урок як «щасливу новину, перформанс, для якого потрıбна пристрасть ı навички виконавства-допитуваності чистого-чистим». Порада реалізації технології навчання як «вистави на сцені класу» полягала в тому, щоб захопити увагу учнівської аудиторії відмежуванням від інтоновано-візуалізованого номіналізму, деонтологізації мови, а відтак– існування у «світі пустих етикеток». Воно задурманило людину ще з часів схоластики, переніалізму, а згодом і картезіанського «сумніву».
Визначившись концептуально, магістранти під час консультацій до уроку (онлайн чи офлайн) розмовляли дидактичними текстами, «грали» з ними та думали про них через призму учнівського сприймання. Ця безперервна розмова з текстами дозволяла їм зосереджуватися не лише на передачı знань, а й на культивуваннı зв’язкıв мıж текстами та питаннями щодо визначення їх серендипної епістеми.
Перед початком кожного уроку практиканти виготовляли по три документи-репродукції конспекту уроку: тавтологічного, тропологічного і есхатологічного смислу задекларованої теми.
Початок уроку з медіапровокації дозволяв майбутньому вчителю вıдчути смисловий простıр взаεмодıї учнів із пропонованою проблемою ı визначити «траєкторію» спрямування тематичної рефлексії. Викладання дидактичного матеріалу уроку у такий спосıб нагадувало сесıю рандомізованої ıмпровıзацıï. Це спонукало практиканта бути постıйно напоготовı та пильно очікувати кожного коментаря чи запитання, щоб спрямувати розмову та донести ідею свого головнго повıдомлення найнесподıванıшим чином.
На уроці магістранта Сергія Портнова
Провокація випадковості. Сергій Портнов
Сам урок–перформанс поставав імпровізованою динамікою: акторським рухом-танцем-співом-грою, малюванням на дошці, інтегруванням реквізитів як «членів» класу, мудрим прилученням медіакультури для стимулювання сходження у сферу Істини як Любові.
Урок-перформанс магістрантки Анастасії Холоденко
Демонстрація партисипаторного дослідження. Коуч – магістрантка Анастасія Холоденко
Миті повної тишı дозволяли учням розмıрковувати над щойно проголошеним і перед6ачити ракурс продовження діалогу. Тобто тиша поставала промовистою
Промовиста мовчанка у храмі благодатної тиші
Таким чином, якісний освітній проєкт сучасного магістра–практиканта передбачав проведення учнями самостійних досліджень у сфері закономірного Переображення, причому навіть до деякої міри непередбачуваного. Це спонукало їх бути гнучкими у напрямі роботи та швидкісними при їх виконанні; припускати ефективну можливість вирішення актуальних проблем. Адже нині, як ніколи, важливо вивести сучасного учня зі світу «корінного невігластвая» у світ божественних логосів і духовної реальності.
Методист Людмила Кондрацька
