ЗМІ про нас
Тернопільський історик розповів
про Шевченка– модника, життєлюба і людину,
яка зробила карколомну кар’єру
За традицією у березні українці вшановують Тараса Шевченка. У всіх бібліотеках Тернополя діють тематичні книжкові виставки, провели заходи з нагоди Шевченківських днів. Пізнавальну літературно-музичну композицію представили і в Тернопільській бібліотеці-філії №4 для дорослих «Етно-центр». Неординарно про особистий досвід пізнання Шевченка розповів тернопільський історик Іван Куций.
У бібліотеці звучало Кобзареве слово у виконанні студентів факультету мистецтв Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка Діани Кибало та Олександра Гуштика, учениці Тернопільського вищого професійного училища технології і дизайну Марії Маріяш. Яскравим доповненням до розповіді бібліотекаря Наталі Бартух про Шевченка і музику став виступ дуету бандуристок.
Викладач ТНПУ ім.В.Гнатюка, кандидат мистецтвознавства, голова Тернопільського осередку Національної спілки кобзарів України Марія Євгеньєва та викладач Тернопільського ліцею №21 спецшколи ім. І. Герети Олена Гаврилюк представили літературно-музичну композицію «Розрита могила».
А голова міського об’єднання товариства «Просвіта». Дарія Чубата розповіла присутнім про Шевченка-художника і порадила переглянути фільм «Тарас. Повернення».
Багатогранний Шевченко
Цікаво, пізнавально та неординарно розповів про Шевченка викладач ТНПУ ім. В. Гнатюка, доктор історичних наук, доцент Іван Куций. Після школи він вважав, що багато знає про великого поета, але коли почав спілкуватися з науковцями, особливо шевченкознавцями, то усвідомив, що знає Шевченка дуже однобоко.
Виявляється, Тарас Григорович настільки багатогранний і незбагненний, що осягнути його дуже важко, – каже Іван Куций. – Навіть шевченкознавці не розкрили його до кінця. Я хотів би поділитися особистим досвідом пізнання цієї глибинної постаті. Усталеним уявленням про Шевченка є те, що він селянський поет. Це дійсно так і в плані його походження, і в плані тематики його творчості, і в плані кола спілкування. Проте водночас він був цікавим і бажаним у будь-якому середовищі, починаючи від селян-кріпаків, і закінчуючи суспільними верхами – тогочасною аристократією. Крім поезії в Шевченка є повісті, спроби драматургії, образотворче мистецтво, в яких він проникає в абсолютно інші сфери, – зазначає історик. – Тобто там він зображає життя інших суспільних верств. Його повісті дуже глибокі, тому науковці досі сперечаються про те, що хотів сказати Шевченко. Літературознавці стверджують, що це один із найскладніших письменників української літератури.
На думку доповідача, Тарас Шевченко – це глибокий філософ-мислитель, який порушував глибинні духовні, психологічні, філософські проблеми. Одягався у найвідоміших кравців Раніше Шевченка зображали в сільському ландшафті й сільському вбрані, тому й склався відповідний стереотип. Проте, коли Тараса викупили з кріпацтва, коли він навчався у Санкт-Петербурзькій академії мистецтв і згодом працював фаховим художником, то увійшов у вищі прошарки суспільства.
Дворяни сприймали його як людину успішну, талановиту, бажану. Значну частину свого дорослого життя він провів у середовищі паничів, – додає Іван Куций. – Коли подорожував Україною, то не цурався селянської хати, але був бажаним гостем і в середовищі поміщиків, які чекали на нього, як на відому людину. Його улюбленим одягом був фрак. В середовищі інтелігентів він мав репутацію дуже вишуканого франта. Умів прекрасно одягатися. Є навіть факти про те, що продавши одну свою картину, Шевченко купив собі єнотову шубу. До того ж він одягався у найвідоміших кравців того часу. Тепер ми сказали б, що він носив брендові речі.
Зробив карколомну кар’єру
Попри трагізм Шевченкової долі – народився кріпаком, рано осиротів, більшу частину життя провів на засланні, все ж він завдяки своєму таланту із раба став не просто вільною людиною, а пробився до найвищої еліти. Маючи лише дяківську школу, вступив до Петербурзької академії мистецтв, – наголошує історик. – А це був один із найпрестижніших закладів Російської імперії. Закінчивши його, Тарас отримав статус академіка, що прирівнювався до статусу обер-прокурора чи генерал-губернатора. З точки зору життєвої кар’єри, попри всі трагічні моменти його долі, Шевченко – дуже успішна людина. Він був ніким, але завдяки своєму таланту і наполегливій праці, посів найвище становище в тогочасному суспільстві. Тому до нього треба ставитися як до людини, яка зробила карколомну кар’єру.
Був надзвичайно життєрадісним
Ще один стереотип – традиційні портрети, на яких Тарас сумний чоловік старшого віку. Проте спогади його сучасників свідчать про те, що Шевченко був надзвичайно життєрадісним й умів насолоджуватися прекрасними моментами. Він прекрасно співав, жартував, ставав душею будь-якої компанії, – каже Іван Куций. – Мав позитивне ставлення до життя, тому не треба його сприймати крізь призму суму і страждань. Ще один цікавий момент – Шевченко котується як один із найталановитіших російських художників, а також є основоположником образотворчого мистецтва у казахів. Серією своїх малюнків на казахську тематику він започаткував для місцевого народу зображення їхнього побуту й пейзажу. В Казахстані навіть місто назвали на його честь.
На завершення своєї доповіді Іван Куций порадив читати всього Шевченка, при чому читати його по-новому, намагаючись переосмислити.
- В нас дуже люблять Шевченка лише в березневі дні, – підмітив науковець. – Хоча в його поезії є дуже багато надзвичайно глибоких настанов. Читаючи її, складається враження, ніби він писав для наших сучасників. Якби ми жили Шевченковими порадами, то, мабуть, багатьох політичних і суспільних помилок не зробили б. У нас є такий парадокс: ми любимо і шануємо Шевченка, але не у всьому його слухаємось. Тому бажаю не лише любити, шанувати і слухатись Шевченка, а й користуватись його порадами.
Леся Заморська,
У бібліотеці звучало Кобзареве слово у виконанні студентів факультету мистецтв Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка Діани Кибало та Олександра Гуштика, учениці Тернопільського вищого професійного училища технології і дизайну Марії Маріяш. Яскравим доповненням до розповіді бібліотекаря Наталі Бартух про Шевченка і музику став виступ дуету бандуристок.
Викладач ТНПУ ім.В.Гнатюка, кандидат мистецтвознавства, голова Тернопільського осередку Національної спілки кобзарів України Марія Євгеньєва та викладач Тернопільського ліцею №21 спецшколи ім. І. Герети Олена Гаврилюк представили літературно-музичну композицію «Розрита могила».
А голова міського об’єднання товариства «Просвіта». Дарія Чубата розповіла присутнім про Шевченка-художника і порадила переглянути фільм «Тарас. Повернення».
Багатогранний Шевченко
Цікаво, пізнавально та неординарно розповів про Шевченка викладач ТНПУ ім. В. Гнатюка, доктор історичних наук, доцент Іван Куций. Після школи він вважав, що багато знає про великого поета, але коли почав спілкуватися з науковцями, особливо шевченкознавцями, то усвідомив, що знає Шевченка дуже однобоко.
Виявляється, Тарас Григорович настільки багатогранний і незбагненний, що осягнути його дуже важко, – каже Іван Куций. – Навіть шевченкознавці не розкрили його до кінця. Я хотів би поділитися особистим досвідом пізнання цієї глибинної постаті. Усталеним уявленням про Шевченка є те, що він селянський поет. Це дійсно так і в плані його походження, і в плані тематики його творчості, і в плані кола спілкування. Проте водночас він був цікавим і бажаним у будь-якому середовищі, починаючи від селян-кріпаків, і закінчуючи суспільними верхами – тогочасною аристократією. Крім поезії в Шевченка є повісті, спроби драматургії, образотворче мистецтво, в яких він проникає в абсолютно інші сфери, – зазначає історик. – Тобто там він зображає життя інших суспільних верств. Його повісті дуже глибокі, тому науковці досі сперечаються про те, що хотів сказати Шевченко. Літературознавці стверджують, що це один із найскладніших письменників української літератури.
На думку доповідача, Тарас Шевченко – це глибокий філософ-мислитель, який порушував глибинні духовні, психологічні, філософські проблеми. Одягався у найвідоміших кравців Раніше Шевченка зображали в сільському ландшафті й сільському вбрані, тому й склався відповідний стереотип. Проте, коли Тараса викупили з кріпацтва, коли він навчався у Санкт-Петербурзькій академії мистецтв і згодом працював фаховим художником, то увійшов у вищі прошарки суспільства.
Дворяни сприймали його як людину успішну, талановиту, бажану. Значну частину свого дорослого життя він провів у середовищі паничів, – додає Іван Куций. – Коли подорожував Україною, то не цурався селянської хати, але був бажаним гостем і в середовищі поміщиків, які чекали на нього, як на відому людину. Його улюбленим одягом був фрак. В середовищі інтелігентів він мав репутацію дуже вишуканого франта. Умів прекрасно одягатися. Є навіть факти про те, що продавши одну свою картину, Шевченко купив собі єнотову шубу. До того ж він одягався у найвідоміших кравців того часу. Тепер ми сказали б, що він носив брендові речі.
Зробив карколомну кар’єру
Попри трагізм Шевченкової долі – народився кріпаком, рано осиротів, більшу частину життя провів на засланні, все ж він завдяки своєму таланту із раба став не просто вільною людиною, а пробився до найвищої еліти. Маючи лише дяківську школу, вступив до Петербурзької академії мистецтв, – наголошує історик. – А це був один із найпрестижніших закладів Російської імперії. Закінчивши його, Тарас отримав статус академіка, що прирівнювався до статусу обер-прокурора чи генерал-губернатора. З точки зору життєвої кар’єри, попри всі трагічні моменти його долі, Шевченко – дуже успішна людина. Він був ніким, але завдяки своєму таланту і наполегливій праці, посів найвище становище в тогочасному суспільстві. Тому до нього треба ставитися як до людини, яка зробила карколомну кар’єру.
Був надзвичайно життєрадісним
Ще один стереотип – традиційні портрети, на яких Тарас сумний чоловік старшого віку. Проте спогади його сучасників свідчать про те, що Шевченко був надзвичайно життєрадісним й умів насолоджуватися прекрасними моментами. Він прекрасно співав, жартував, ставав душею будь-якої компанії, – каже Іван Куций. – Мав позитивне ставлення до життя, тому не треба його сприймати крізь призму суму і страждань. Ще один цікавий момент – Шевченко котується як один із найталановитіших російських художників, а також є основоположником образотворчого мистецтва у казахів. Серією своїх малюнків на казахську тематику він започаткував для місцевого народу зображення їхнього побуту й пейзажу. В Казахстані навіть місто назвали на його честь.
На завершення своєї доповіді Іван Куций порадив читати всього Шевченка, при чому читати його по-новому, намагаючись переосмислити.
- В нас дуже люблять Шевченка лише в березневі дні, – підмітив науковець. – Хоча в його поезії є дуже багато надзвичайно глибоких настанов. Читаючи її, складається враження, ніби він писав для наших сучасників. Якби ми жили Шевченковими порадами, то, мабуть, багатьох політичних і суспільних помилок не зробили б. У нас є такий парадокс: ми любимо і шануємо Шевченка, але не у всьому його слухаємось. Тому бажаю не лише любити, шанувати і слухатись Шевченка, а й користуватись його порадами.
Леся Заморська,
