Студентські есе

 

Чому я обираю ТНПУ ім.В.Гнатюка 

Нестерович Юліана, студентка 
факультету філології та журналістики: 

ТНПУ ім.В.Гнатюка – 
найкращий в Україні педагогічний університет!

Розповідаючи про своє студентське життя, моя мама завжди з особливим трепетом згадувала Тернопільський національний педагогічний університет ім.В.Гнатюка. У цьому вищому навчальному закладі вона не лише здобула ґрунтовні знання та освіту, але й знайшла багато справжніх друзів, таких, яких не зміг відсіяти навіть час…

Будучи ще маленькою дівчинкою, я твердо вирішила для себе, що неодмінно стану вчителем, як мама. Мені подобалося приміряти на себе роль педагога. Спочатку моїми «учнями» стали ляльки та улюблена кицька Пусьона. Коли я подорослішала – сусідські дітлахи, які, незважаючи на те, що були набагато молодшими, також несвідомо багато чому навчали мене. Насамперед, щирості і усвідомлення того, що кожна дитина, кожна особистість – неповторна. І це необхідно враховувати під час навчально-виховного процесу. То були, мабуть, мої перші уроки педагогіки.

Дитяче захоплення не просто залишило вагомий слід у моїй душі. Воно переросло у свідому мрію – стати вчителем. Чомусь я ніколи не уявляла себе студенткою іншого університету. Звичка планувати все завчасу ще з малих літ переслідує мене. Тому в дитинстві я була твердо переконана, що обов’язково навчатимусь саме в Тернопільському педагогічному університеті. І ця мрія ґрунтувалася не лише на захопленні самою професією, а й на любові до рідного слова, яку мені привила мама, і яку завжди підтримувала і плекала моя вчителька української мови Боднарчук Надія Григорівна.

Я ніколи не розмірковувала над тим, чому обрала саме цей університет, так само, як ми не задумуємося, чому саме ті, а не інші люди становлять коло наших друзів, чому нам подобається той, а не інший колір, чому сповідуємо ту, а не іншу релігію… Ще з дитинства мій вибір був настільки очевидним для мене і сам собою зрозумілий, що я не мала потреби з’ясовувати усі «за» і «проти». Але якби спробувала, то аргументів «за» виявилося б набагато більше. Це і хороше сполучення з моїм  містечком, і відносно невелика віддаленість від нього, і співпраця з Малою академією наук… Це й Тернопільська обласна організація НСПУ, в діяльності та засіданнях якої я нерідко брала участь. Та й власне сам Тернопіль, що під час першого ж знайомства отримав частинку мого серця. Затишний і привітний, зелений і чистий, він нагадував мені рідний Гусятин.

Раніше я ніколи не могла збагнути мамину ностальгію за чудовими роками, роками юності та мрій, піднесення та передчуття щастя, які вона провела, навчаючись в університеті, які промайнули, наче прекрасний сон. Тепер я, здається, розумію її трохи краще…


Розумію, чому протягом багатьох років після завершення навчання в Тернопільському педагогічному університеті мама довгий час не могла спокійно дивитися на стіни навчального закладу та гуртожитку, що за п’ять років стали для неї рідними. Гадаю, через це доведеться пройти й мені. Неможливо передати, яким важливим виявився той, ще дитячий вибір, яку вагому роль відіграє в моєму житті вже й для мене рідний університет. Як і мама, я знайшла тут хороших друзів; отримала багато нових знань, роль яких важко переоцінити в житті особистості; стала більш працелюбною, самостійною, наполегливою в досягненні мети та упевненою в собі; збагнула багато важливих істин.


Натхненна прикладом улюблених викладачів, навчилася з повагою та толерантністю ставитись до всіх людей, незалежно від їхніх знань чи рівня освіти, бути поблажливою до помилок інших та допомагати їх виправити. Адже я – майбутній педагог, майбутній український філолог, чим неймовірно пишаюся. Жодного разу не пошкодувала про свій вибір, хоча й стикалася з багатьма труднощами. Саме Тернопільський педагогічний університет допоміг мені переконатися в тому, що життєву стежину я обрала правильно. І це мене дуже тішить. Сподіваюся в майбутньому стати хорошим педагогом, справжнім професіоналом. Допоможуть мені в цьому, звісно ж, улюблені, висококваліфіковані викладачі та один з найкращих – ні, найкращий – в Україні педагогічний університет!

Студентка групи УФ-21
факультету філології та журналістики
Нестерович Юліана Володимирівна

Освітній портал Академія

Ми - філологи!


Українська пісня - душа народу


Наші дівчата - найкращі!