Організував волонтерський центр в університеті викладач Володимир Кіцак. Каже, сам не пішов на фронт, бо має чотирьох дітей. Тож бодай у такий спосіб вирішив допомогти воїнам на мирній території.

"Весною 2015-го року, коли мій завкафедри Зуляк Іван Степанович пішов на фронт добровольцем у 80-ту бригаду. Він був на посаді кулеметника. Купили балістичну маску і ще деякі речі на фронт. Далі виникла ідея допомогти з маскувальними сітками, яких не було начисто", – розповідає доцент кафедри Історії України Володимир Кіцак.

Плетуть і досі. Готові вироби зберігають у приміщенні студентського археологічного музею. Колір залежить від пори року. Білі – взимку, зелені – влітку, а коричнево-чорні – восени.

"Ми виготовляємо сітку, яка нагадує смітник. Тобто суміш кольорів – синього, білого, червоного яскравого, зеленого. Все виглядає як гора нікому непотрібних пакетів. Коли його накинути на "Хаммер", то він виглядає реально як купа сміття", – пояснює ініціатор.

"Насправді тут багато відтінків і зараз білу сітку ми плетемо для такої пори року, як зима. Оскільки це білий колір і вплітаємо зелений колір, все ж таки ближче до зими", – зазначає студентка Ірина Паньків.

Рекорд студентів – три сітки за день. Їх плели вісім годин поспіль.

"Сама сітка по суті рибальська. Тканинку вплітаємо, між однією ниточкою до іншої. Так і йдемо. Це найтиповіше і найпростіше. Буває такими бантиками", – пояснює студент Денис Луковицький.