Марина Орап – доктор психологічних наук, практикуючий психолог, професор у Тернопільському національному педагогічному університеті імені Володимира Гнатюка. Жінка впевнена, що не треба боятися бути першими – оскільки це дасть невимовне відчуття свободи. Марина поборола «страшного ворога» і тепер знає, що таке щастя.

Марино, ви викладаєте психологію. Які теми лекцій найбільш цікаві для студентів?

Звісно, це теми практичного спрямування, котрі відкривають, так би мовити, «видимі» сторони нашої свідомості і є корисні слухачам. Тому, коли я анонсую тему лекції «Емоції та почуття», кажу: «Приходьте на наступну лекцію, будемо говорити про кохання». І наступного разу – аншлаг, приходять навіть студенти з інших факультетів. Зрозуміло, що слухати про закономірності темпераменту і характеру цікавіше, а ніж розбиратись із особливостями різних психологічних концепцій, оскільки ці знання ви зможете застосувати безпосередньо у житті. Але я завжди кажу студентам про те, що швидко вивчити психологію не вийде – вона вимагає фундаментальних знань. Молоді цікаво слухати і про вікові особливості розвитку психіки – як розвиваються діти, як у них формується свідомість і з’являються психологічні новоутворення.

Як досвідчений практикуючий психолог, які поради дасте молодим людям?

Як психолог, я поради не даю. А студентам намагаюся складні психологічні терміни та поняття пояснювати за допомогою буденних і практичних ситуацій із життя. Наведу приклад. Пояснюю слухачам про важливість вибору партнера у житті по особистісним характеристикам, а не індивідуальним. Одразу ж і даю практичне тлумачення: закохуючись у людину через те, що носите одяг одного кольору, слухаєте однакову музику (а це риси індивідуальності), ви ризикуєте одружитись з партнером, з яким у вас геть різні життєві цінності, прагнення, цілі, мотиви і переконання (а це вже особистісні характеристики). Тому основні конфлікти у сім’ях – через розбіжності у поглядах на життя, яких ми не помічаємо, на які не зважаємо у період закоханості, радіючи спільності, наприклад, гастрономічних уподобань.

Які проблеми зараз найбільше турбують людей?

Найбільш популярний запит до психолога: «Допоможіть розібратись у собі». І я радію, що психологічна культура українців зростає, і що вже не приходять, як раніше, бувало, із запитами: «Скажіть, чи виходити мені за нього заміж», «Щось зробіть, щоб чоловік мені не зраджував».

Який «рецепт щасливої людини», на Вашу думку?

На мою думку, щаслива людина – це та, котра характеризує своє життя, як «суб’єктивно благополучне». Тобто, для оточуючих моє життя може бути яким завгодно, головне, щоб я його оцінювала, як благополучне.

Термін не мій, термін американських психологів, які й визначили складові цього поняття.

1. Самопізнання – я знаю свої можливості, потенції, інтенції, бажання, мотиви, риси, характеристики, особливості (як демонструє моя практика, уже на цьому етапі у наших людей великі проблеми.
   
   
2. Оптимізм – сприймання свого майбутнього, як обов’язково-позитивного по відношенню до себе (нам тут ще вчитись і вчитись).
   
   
3. Самоконтроль – прийняти рішення, і почати працювати над своїм психологічним благополуччям (і тут працювати потрібно багато).

Кілька років тому Ви побороли страшного ворога – рак. Люди надзвичайно міняються після такої «війни», переоцінюють своє життя. Що змінилося у Вас?

Я не скажу, що у мене кардинально змінились пріоритети. Але я почала більше цінувати життя і себе у ньому. Навчилась слухати і чути, бути уважною до себе і потреб організму. І насолоджуватись кожною хвилиною життя.

На Вашу думку, які причини найстрашнішої хвороби ХХI століття: екологія, спосіб життя чи емоційні стреси?

В тому то й підступність цієї хвороби, що причиною раку є сукупність усіх цих факторів. І досі дослідники не можуть визначити єдиного триггера, який запускає механізм переродження клітин. На психологічному рівні хвороба розглядається, як сигнал нашого організму про те, що так, як раніше, він жити не може. Тому – в першу чергу, з психологом (самотужки не вийде) потрібно визначити те, що не влаштовує вас у житті, і почати ці зміни.

Повертаючись до проблематики стресів. Як пересічним людям навчитися зберігати спокій, незалежно від зовнішніх факторів?

В першу чергу слід зрозуміти, що сприймання ситуації, як стресової чи ні – залежить від нас самих. Якщо не брати до уваги об’єктивно негативні події (стихійні лиха, війни, смерть рідних), вибір нашої емоційної реакції залежить лише від нас.

Кажуть, хороший лікар – це книга. Що порадите нашим читачам?

Був період, коли я читала лише психологічну літературу, причому зміст змінювався із зміною моїх наукових інтересів. Потім я почала читати сучасну українську і європейську літературу, щоб «відчути пульс сучасності». Чесно кажу, не отримала такого глибинного задоволення, як від хорошої психологічної або художньої книги. Тому зараз із великою насолодою,  зовсім новим поглядом і досвідом опрацьовую (саме так, опрацьовую – обдумую, обмірковую, заочно дискутую з автором) «Майстра і Маргариту» М. Булгакова.

І наостанок – Ваше життєве кредо?

Воно у мене давнє, і дуже допомагає у різних ситуаціях. «Якщо життя дало тобі лимон – зроби з нього лимонад». Усі ситуації нашого життя – загалом нейтральні. Якими вони будуть для нас – позитивними чи негативними – це наш вибір. І я твердо переконана, що з будь-якої, навіть, здавалось б, найгіршої ситуації можна віднайти позитивне і повернути її собі на користь. І головна навичка в житті – навчитись віднаходити позитив і користь у негативному досвіді!

Овід