«Захурделило. … Сніги завжди повертають мене в минуле і дивні почуття зроджують у душі. Ніби сама вічність озивається до мене. Але скільки у тому тихої, нетутешньої туги, позасвітньої печалі і разом з тим суто земної, білої, як перший сніг, святости».

Ніби про сьогоднішній знаковий день написав свого часу Петро Іванович Сорока – поет, прозаїк, критик, літературознавець, публіцист, редактор. Саме такі почуття переживали учасники Всеукраїнської наукової конференції «Українська література: виклики ХХІ ст. (пам’яті Петра Сороки)», що відбулася 11 лютого 2021 року на факультеті філології і журналістики. 

Високодостойних учасників конференції привітали проректор з наукової роботи та міжнародного співробітництва Г.І.Фальфушинська, декан факультету філології і журналістики Т.П.Вільчинська.

Книга, номінована на Шевченківську премію

Велике зацікавлення викликали доповіді, виголошені знаними науковцями на пленарному засіданні:

- «Час вічності і час літератури у “Денниках” Петра Сороки» (проф.О.П.Куца, Тернопіль),

- «Музичність художньо-поетичного мислення Петра Сороки» (проф.М.Б.Лановик, проф.З.Б.Лановик, Тернопіль),

- «Дискурс Петра Сороки в романі “Симфонія Петриківського лісу. Лірична трилогія” як голос розуму і серця» (проф. Л.К.Оляндер, Луцьк), 

- «Прижиттєві презентації художніх видань Петра Сороки в Тернопільському національному педагогічному університеті імені Володимира Гнатюка» (проф.О.С.Смоляк, Тернопіль).

Теплими спогадами про колегу поділилися доц. О.В.Василишин (Кременець), доц.С.В.Бородіца (Тернопіль), доц.Л.П.Вашків (Тернопіль).


Осмислюючи літературно-критичні погляди Петра Сороки, розуміємо: вони не надаються до однозначних характеристик.

Безсумнівно, Петро Сорока став символом української інтелігенції, котра завжди пильно оберігала особисту тожсамість у творчості, літературознавстві, викладацькій справі.