Щиро вдячна університету, викладачам, методистам за цю круту можливість — відчути себе викладачем. Чесно кажучи, дуже боялася студентів (якби ж вони знали це), адже це вже сформовані особистості, які носять у собі неповторний світ і знайти підхід до кожного важко, -  пише Олена Шпак.

Щиро вдячна університету, викладачам, методистам за цю круту можливість — відчути себе викладачем. Чесно кажучи, дуже боялася студентів( якби ж вони знали це), адже це вже сформовані особистості, які носять у собі неповторний світ і знайти підхід до кожного важко.

Звичайно, боялася, що не будуть слухати, що не зумію зацікавити, що не будуть виконувати завдань (даремно). Студентам дуже сподобались усі заняття, адже «таких цікавих пар у них нє ще не було». Щиро здивована, що змогла їх закохати у літературу так, як у неї закохана я (і не тільки у літературу).

Окрема подяка викладацькому колективу за те, що ставились до мене як до викладача і давали хороші поради. Особистим прикладом для мене завжди була Любов Іванівна Царик (щоб студенти любили, але поважали), тому у викладанні мала на кого орієнтуватись.

Дякую Мар‘яні Олегівні Сокол за мотивацію, Галині Іванівні Дідук-Ступ‘як — за поради та підтримку, Надії Леонідівній Сеньовській — за вміння спілкуватися зі студентами.

 
Такі коментарі під нашими публікаціями у ФБ - безцінні!