У ТНПУ провели ІІІ Всеукраїнську
науково-практичну конференцію
до річниці операції «Вісла»

28 квітня в Тернопільському національному педагогічному університеті імені Володимира Гнатюка відбулась ІІІ Всеукраїнська науково-практична конференція «Депортації українців Польщі: науковий та суспільно-політичний дискурси, історична пам’ять. До річниці операції «Вісла», у якій взяли участь науковці з Києва, Львова, Луцька, Івано-Франківська, Тернополя, Чернівців.

Учасників заходу привітали ректор ТНПУ ім.В.Гнатюка проф. Богдан Буяк, голова фракції «Європейська солідарність» у Тернопільській обласній раді Степан Барна,  один із організаторів конференції декан історичного факультету ТНПУ доц. Володимир Місько, голова Тернопільської обласної організації Всеукраїнського товариства «Лемківщина» Олександр Венгринович.


Вітання ректора ТНПУ проф.Б.Буяка


Вітання декана історичного факультету В.Міська

На початку відбулась презентація монографії доктора Ph.D в галузі новітньої історії Романа Кабачія «Вигнані в степи».

Серед доповідей особливо цікавими були виступи професора Інституту українознавства ім. Івана Крип’якевича Миколи Литвина, доцента кафедри історії України ТНПУ Володимира Кіцака, професора Волинського національного університету ім. Лесі Українки Миколи Кучерепи, кандидата історичних наук, провідного наукового співробітника Інституту дослідження Голодомору Дмитра Байкєніча.


Під час роботи конференції

Науковці відзначили, що депортації українського населення Надсяння, Лемківщини, Холмщини і Підляшшя упродовж 1944–1947 рр. були здійснені за згоди союзників антигітлерівської коаліції, координації зусиль СРСР і прорадянських режимів Польщі й Чехословаччини. 

Жертвами переселенсько-депортаційних акцій 1944–1951 рр. стало більше 700 тис. українців Лемківщини, Надсяння, Холмщини та Підляшшя.

На думку дослідників, операція «Вісла» 1947 р. була військово-політичною депортаційною акцією, спрямованою на асиміляцію опозиційно налаштованих українців, які здавна проживали на Лемківщині, Надсянні та Холмщині. Це була депортація за національною ознакою, тобто з тавром етнічної чистки, з якою погодилася Москва як з доконаним фактом. 


Слово має доц.В.Кіцак

Українсько-польський етнополітичний конфлікт на завершальному етапі Другої світової війни, до розпалювання якого долучилися німецькі й радянські чинники, став приводом для радянського і польського керівництва вирішити задавнений міжетнічний конфлікт шляхом проведення депортацій українців з Лемківщини, Надсяння, Холмщини і Підляшшя до УРСР та поляків з Галичини і Волині до Польщі. Для Варшави йшлося також про розгром прикордонних відділів УПА, а загалом – ліквідацію української національної меншини, асиміляцію опозиційно налаштованих переселенців у польському середовищі. 

Депортації корінного етносу є найважчою формою політичних репресій, яка за своєю суттю і характером здійснення може прирівнюватися до етноциду. На жаль, сучасний польський політикум намагається маргінелізувати, применшити масові депортації українців з Лемківщини, Надсяння, Холмщини та Підляшшя в 1944–1951 рр., насамперед брутально проведену операцію «Вісла» 1947 р., в ході якої за сприяння силових структур Польщі, Чехословаччини та СРСР було депортовано на північ Польщі понад 150 тис. західних українців. Безпідставна ухвала польського сейму щодо українсько-польського протистояння на Волині 1943 р. від 11 липня 2016 р., вихід у прокат виразно антиукраїнського художнього фільму «Волинь» частково призупинили конструктивний діалог науковців та представників влади обох країн щодо вшанування жертв українсько-польського протистояння у період Другої світової війни та повоєнні роки. 

Доцент кафедри історії України, археології 

та спеціальних галузей історичних наук                    
Володимир Кіцак