«Для України потрібно жити!» —

студентка ТНПУ Катерина Магула

Катерина Магула з початком військових дій присвятила себе допомозі країні. Дівчина – студентка другого курсу кафедри журналістики Тернопільського національного педагогічного університету ім. В. Гнатюка. Вже 5 років вона є частиною організації «Правий сектор» і давно захоплюється написанням віршів та прози. Як змінилося її життя після 24 лютого, дізнаємося в інтерв’ю. 

Чим може бути корисним студент ТНПУ спеціальності «Журналістика» під час війни?

•  На мою думку, корисним може бути кожен. Наприклад, допомагати в інформаційних відділах волонтерських організацій, займатися комунікацією між людьми, розвантажувати фури або допомагати  фінансово. Творчі люди, які малюють, пишуть, співають, танцюють, можуть вступити в «Креативні сили України». Разом вони виготовляють контент для підтримки бойового духу українців та ЗСУ. Студенти-журналісти можуть надсилати свої матеріали в редакції онлайн-видань, які публікують роботи читачів.

Що особисто ти пишеш і публікуєш? 

•  Загалом це інформаційні матеріали. Багато працюю із відеоматеріалами: знімаю, монтую, додаю музику. Також публікую дані від аналітиків нашої організації. 

Катю, розкажи детальніше про вашу організацію та чим вона займається. 

•  Наша організація називається НВР «Правий сектор» (НВР — Національно визвольний рух). Вона поділяється на три відділи: політичну партія «Правий сектор», молодіжний відділ «Права Молодь» та громадську організацію «Правий сектор». У мирний час учасники проходять підготовку, щоб у разі бойових дій одразу стати до захисту держави. Молодь також організовує культурні заходи, популяризує українську музику і книги. Наразі ми допомагаємо нашим бійцям, а також вимушено переселеним сім’ям з дітками. 

Ти говориш про дітей, які приїхали на захід України через війну. Як саме ви їм допомагаєте? 

• Це дітки, в яких зруйновані будинки в Києві та Ірпені. Зараз плануємо робити майстер-класи. Ми виготовлятимемо весняні тюльпани з тканини. З ними займається тернопільська журналістка Олена Мудра. Ще з 2015 року я ходила до неї на анімаційний гурток і від того часу ми комунікуємо. Зараз займаюся гуманітарною допомогою. Моя мама майстриня і шиє іграшки. Всі зроблені вдома вироби, віднесла діткам. Зараз їм це більше потрібно, ніж нам для комерційної діяльності.

Чого зараз найбільше потрібно для хлопців на передовій? 

• Є три ключові потреби: каски, бронежилети та пальне. Амуніцію в Україні вже дуже важко знайти. В Тернополі з’явилися дві точки, які самостійно шиють бронежилети. Але ми мусимо брати один з них на перевірку, бо їх також підробляють. Багато заправок в Тернопільській області та й в Україні перейшли на талони, які важко знайти, а пального заливають лише 20 літрів на 1 машину. І, звісно, фінанси. Є речі, на які потрібні дозволи, і самостійно купити їх не можна. Тому багато людей надсилають на наші рахунки кошти. 

Чи є волонтери вашої організації за кордоном, які звідти допомагають? 

•  Більшість військових, які до початку війни перебували за кордоном, повернулися додому та пішли на фронт. Також багато хлопців, які у 2014 році перебували в АТО у нашому складі, а зараз живуть у інших країнах, мобілізувалися і зараз надсилають нам допомогу. Привозять до кордону, а ми – забираємо її. 

Катерина Магула з побратимами

Катю, чого б ніколи не погодилася робити у своїй волонтерські діяльності, та що б зробила? 

• Я б ніколи не поїхала в гарячі точки, де відбуваються активні бойові дії. Також не спілкувалася б з людьми-колаборантами, навіть для інтерв’ю. Обов’язково я б відвідала філіали нашої організації в інших містах, подивилась би, як все функціонує у них. Перейняла б якійсь поради для наших волонтерів у Тернополі. 

Коли розпочалася широкомасштабна війна, у твоєму житті стало ще більше волонтерства. Що ще змінилося за цей час? 

• Я почала більше писати художню прозу. Оскільки навчаюсь на спеціальності «Журналістика», то до досі писала в основному журналістські матеріали. Також в моєму житті зменшилася кількість фізичної активності, більше з’явилося сидячої роботи. 

Як виглядає зараз твоя проза? Це більше вже на військову, патріотичну тему чи допрацьовуєш минулі теми?

•  Моя проза зараз — це мої думки. Я пишу історії про наших хлопців, трішки додаю свого. Спілкуюсь з ними, знаю, що відбувається на фронті. Зараз в основному пишу оповідання і новели. 

Що таке націоналізм для тебе? Та чому це слово таке страшне для кремлівської влади? 

• Частково слово «націоналізм» лякає через основоположників: Євгена Коновальця, Романа Шухевича та Степана Бандеру. Це люди, які своїми діями доводили, що Україна це не просто частина чогось, а окрема нація, в якої є кордони, своя історія, відомі всім етнічні землі. Кремлівська влада знає про це, але все одно хоче загарбати чужі території, як зробили це в багатьох інших країнах. І робитиме далі, якщо ми не зупинимо її.

Націоналізм — це патріотизм в дії. Патріотизм — це «Я люблю Україну»,  а націоналізм — «Я люблю Україну, я помру за неї». Як на мене, для України потрібно жити! 

Студентки групи Ж-21 ТНПУ

Сподар Діана, Полов’юк Юлія.