Зважаючи на стан війни в якому зараз знаходиться вся Україна, особливу увагу варто звертати на вчасне виявлення початкових ознак різних емоційних розладів. З цією метою, магістрантами кафедри психології розвитку та консультування психолого-педагогічного відділення, в рамках консультаційної практики у психологічній службі ТНПУ, було проведено дослідження з використанням комплексу з наступних методик:
• шкала диференціальних емоцій (адаптація О.Леонової, М.Капіци);
• методика оцінки рівня тривожності (Спілбергера-Ханіна);
• методика дослідження копінг-поведінки в стресових ситуаціях (С.Норман, Д. Ф. Ендлер, Д. А. Джеймс, М. І. Паркер; адаптація Т. А. Крюкової).

Опитування було добровільним та анонімним, за допомогою Google-forms з 7 по 14 квітня 2022 року. Вибірку склали  61 респондент.

Було отримано наступний розподіл по віку:

Розподіл по областях представлений  наступним чином:

Метою дослідження було виявлення рівня емоційного напруження, тривожності та тип копінг-поведінки у населення в умовах воєнних дій.
Після проведеного дослідження та зібраних відповідей були отримані наступні результати: відраза (10.5 б.), інтерес (9.3 б.), гнів (9.1 б.) / горе (9 б.).
Враховуючи ситуацію в країні, результати відповідають очікуванням.

Можна припустити, що відраза, в більшій мірі, пов’язана з стороною-агресором і спрямована на неї, а не на самого респондента. Якщо б це була відраза до самого себе (до прикладу, через перебування у безпеці в той час коли інші під обстрілами), то в результатах це, з великою вірогідністю виразилося б і у високому балі за емоції сорому та провини. Хоча повністю таку імовірність відкидати не варто. Емоція інтересу, яка є другою за вираженістю, зараз є недоречною, проте це не так. Під цією емоцією можна розглядати як інтерес до подій, що відбуваються, до новин з фронту, а також інтерес до майбутнього: коли все закінчиться, що чекати в майбутньому і як потім жити далі.

Майже з однаковою кількістю балів, третіми за вираженістю стали емоції гніву та горя. Вони, цілком логічно та зрозуміло, займають це місце. Люди, що втрачають все від матеріальних статків до близьких та родичів, люди які щиро хвилюються за Батьківщину не можуть відчувати іншого, коли відбувається війна.

Можна поцікавитися чому горе та гнів зайняла аж третє місце, а не перше, але цьому можна знайти пояснення. Опитування проводилося з 7 по 14 квітня, а отже люди вже перейшли стадію першого шоку, що супроводжується гострим горем та гнівом. Зараз ці емоції перетворилися на внутрішньо глибшу, стійкішу емоцію відрази, яка може також бути і наслідком пережиття горя і гніву.

При цьому, позитивні емоції мають помірний ступінь вираження. Гострі негативні емоції – сильний. Тривожно депресивні – виражений.

Отже, найбільш вираженими є негативні емоції, потім тривожно-депресивні, а після них позитивні.
Насправді добре, що у такий важкий час у людей спостерігається домінування саме активних, гострих емоцій таких як горе, гнів, відраза та презирство, адже саме вони часто дозволяють людині вивільнити емоційне напруження, пережити події, що сталися і тим самим зменшити напругу у якій перебуває психіка.

Було б гірше, якщо б домінуючими емоціями були тривожно-депресивні, такі як страх, сором та провина. Безсумнівно, вони також наявні, проте, не займають чільного місця. Тривале перебування в стані переживання цих емоцій має погані наслідки для психіки, бо людина замість того, щоб вивільняти негативні емоції починає їх замовчувати, ховати в собі, соромитися їх та намагатися уникнути, це приводить до активізації внутрішніх механізмів захисту психіки. А як відомо, останні є шкідливими у випадку їх тривалого застосування, бо не вирішують проблему, а лише її маскують, що в свою чергу, приводить до виникнення ще більших і складніших психологічних проблем.

Як свідчить аналіз рівня тривожності за шкалою Спілбергера-Ханіна у респондентів спостерігаються високі рівні тривожності: ситуативної – у 86% респондентів та особистісної – 75%. Це загалом пов’язано із переживанням ситуації війни в країні.

Наявність переважаючого високого рівня СТ опосередковано свідчить про наявність в досліджуваних українців емоційної напруги, а також високий рівень ОТ. Слід припустити, що респонденти схильні сприймати актуальні події в Україні як загрозливі для їх особистості, та їх життя і реагувати на ці ситуації підвищеним рівнем тривожності.

Результати за СТ дали змогу дізнатися про наявність таких емоцій, які суб'єктивно переживаються досліджуваними на сьогоднішній день: напругою, занепокоєнням, нервозністю, невпевненістю в майбутньому. Ці стани виникають як емоційна реакція на екстремальні або стресові ситуації і можуть бути різним за інтенсивністю і динамікою у часі. В період проведення дослідження дані стани були переважаючими і знаходились на високих рівнях.
Респонденти з високою ОТ характеризуються переживаннями емоційного дискомфорту, незадоволеності подіями у суспільстві, почуттями невпевненості, напруженості та скутості, їм важко усвідомлювати свої справжні емоційні стани.

В ході проведення тесту з'ясувалося, що ситуативна і особистісна тривоги на високому рівні, а отже показники свідчать про те, що респонденти сприймають дійсність суб'єктивно, постійно відчувають загрозу і схильні переживати даний стан.

Помірний рівень тривожності в нормі властивий всім людям і є необхідним для оптимального пристосування людини до дійсності. Респонденти з помірним рівнем ОТ та СТ адекватно оцінюють ситуацію навколо себе, логічно прогнозують план дій та розвиток взаємодії з оточуючими. Причому, вони не тратять занадто багато фізичних та психічних зусиль, якщо відчувають, що ситуація вийшла з-під контролю, але вони не готові відступати і при мінімальній можливості будуть прагнути проявити свої сили.

У свою чергу, високий рівень тривожності негативно впливає на психоемоційний стан українців.

За своє життя люди зустрічаються з різноманітними труднощами, потрапляють в складні ситуації, переживають численні стреси, які вимагають від них адаптивних і гнучких способів опанування. Сьогодні для українців є обов’язковими знання специфіки і особливостей опанувальної поведінки в умовах війни.

Для того щоб протистояти стресу людина з дитинства виробляє, так звані способи саморегуляції, тобто систему поведінки для зниження негативного впливу стресу. Кожний день для нас безпосередньо пов'язаний зі стресом, з яким ми намагаємось впоратися різними способами, які прийнято називати копінг-стратегіями. Копінг,  або  «подолання  стресу»,  дослідники  розглядають  як  діяльність особистості,  спрямовану  на  підтримку  або  збереження  балансу  між  вимогами середовища  і  ресурсами,  що  відповідають  цим  вимогам. Психологічне призначення копінгу полягає в тому, щоб людина змогла якнайкраще адаптуватися до вимог ситуації, опанувати її, ослабити чи пом’якшити її вимоги.  Отож  головне  завдання  копінгу –  забезпечення  й  підтримка  благополуччя людини, її фізичного і психічного здоров’я та досягнення задоволеності соціальними відносинами. У звичайних життєвих ситуаціях реакції людей рутинні, здійснюються, в основному, автоматично, без особливої напруги, але в стресовій ситуації потрібно приймати неординарні рішення, докладати незвичайні зусилля, щоб справитися із загрозою або викликом сьогодення. Ефективність копінгових зусиль залежить від типу стресу або конфлікту, індивідуальних особливостей кожної окремої людини та обставин. Для дослідження копінг-стратегій, якими зараз користуються українці ми використали Методику «Копінг-поведінка в стресових ситуаціях CISS» автори С. Норман, Д.Ф.Ендлер, Д.А.Джеймс, М.І.Паркер, адаптований варіант Т.А.Крюкової.

На рис. 6 наведені показники копінг-поведінки у відсотковому співвідношенні, отримані за допомогою методики «Копінг-поведінка у стресових ситуаціях CISS» у діапазоні респондентів.

На рис. 6, можна відстежите те, що за результатами нашого дослідження українці, які взяли участь у опитуванні найчастіше користуються копінг-стратегією зорієнтованою на вирішення завдань, а найменшою мірою – копінг, що має за мету уникнення.

Як бачимо, виявляється конструктивна копінг-стратегія, що передбачає тверезу оцінку ситуації та вирішення конкретного завдання без особливих емоцій та допомоги ззовні. При цьому емоційне реагування на труднощі притаманне українцям, що може відображати низький рівень раціональності в сучасних умовах, що зумовлене лабільним соціальним середовищем сучасної війни в країні. Копінг, що має на меті уникнення відповідно до якої людина прагне ухилитись від контакту з оточуючою дійсністю, відійти від вирішення проблем притаманний не усім українцям, а лише 9% з вибірки досліджуваних.

На рис. 7, ми можемо побачити результати дослідження відповідно до віку респондентів.

Аналізуючи рис. 7, ми можемо припустити, що стратегією на вирішення завдань користуються однаково часто респонденти віком від 18 років. Копінг-стратегія спрямована на емоції притаманна для українців віком від 18 до 25 років і не притаманна для людей після 45 років. А стратегія уникнення актуальна в теперішній час тільки для респондентів до 25 років.

Отже, аналізуючи результати проведеного дослідження психоемоційного стану українців в період війни можна стверджувати, що війна в країні безсумнівно мала сильний вплив і дестабілізувала українців.

Ми вважаємо, що найбільшого негативного впливу зазнала саме психоемоційна сфера людської психіки, адже вона не розрахована на такий інтенсивний та довготривалий негативний вплив умов навколишнього середовища, зумовлених війною.

Нами було виявлено, що зараз в українців переважає наявність негативних емоцій, таких як відраза, гнів та горе. Українці схильні до активного переживання негативних емоцій, що є хорошим показником і убезпечує від розвитку патологічних розладів психіки.

Несприятливі умови в країні спричиняють наявні високі рівні ситуативної та особистісної тривожності, що зумовлює емоційну напругу, а також переживання емоційного дискомфорту та незадоволеності подіями в суспільстві. Українці сприймають події як такі, що загрожують їх ідентичності та незалежності, таким чином реагують на це підвищеним рівнем тривожності.

Також в ході дослідження було визначено провідні копінг-стратегії серед українців. Найпоширенішим способом подолання стресу є вирішення завдань які виникли через ситуацію в країні. А високий результат подолання стресу з врахуванням емоцій пов’язаний з високим рівнем ситуативної тривожності.

Над дослідженням працювали: Ганна Літвінова, Вікторія Рега, Марія Комар та Тетяна Андрійчук.
Практичний психолог відділу у справах молоді, аспірантка кафедри психології розвитку та консультування,
Ольга Логвись