На Тернопільському фарфоровому заводі робили сувеніри для президентів інших країн. Деякі вироби були в єдиному екземплярі. Завод працював впродовж 42 років і закрився у 2006 році. Монографію про історію фарфорового заводу репрезентували в обласному краєзнавчому музеї. Написали її краєзнавець Михайло Тимошик і мистецтвознавиця Світлана Вольська.

Над роботою працювали три роки. Опрацьовували фонди музеїв, наукові роботи та дисертації, розповів Михайло Тимошик. За його словами, видали 300 примірників книжки, а також робота буде в електронному варіанті.

За словами автора, в книзі не тільки історія заводу, а інформація про майстрів, художників та техніки виготовлення фарфорових виробів.

"Це є продукція Тернопільського фарфорового заводу, яка випускалася в останні роки його діяльності. Крім посуду, сервізів, чайників, завод виробляв дуже багато продукції. У цій монографії, наприклад, показано, що це одна з робіт заводу. Можливості народження різноманітної продукції. Але прийшов такий час, що підприємство занепало, стала дорога вартість газу, китайська промисловість теж вплинула. У Тернополі надзвичайна кількість людей працювала на цьому підприємстві. І для них це пам'ять, для когось це місце роботи, можливість показати, що в Тернополі працював такий фарфоровий завод. Якщо буде необхідність, його можна буде спробувати відновити", – каже краєзнавець Михайло Тимошик.

Співавторка книжки Світлана Вольська розповіла, на заводі робили також елементи декору. Деякі ікони і зараз є в Марійському духовному центрі "Зарваниця" та Почаївській лаврі.

"Ще одна сторінка Тернопільського фарфорового заводу – це оздоблення інтер’єрів громадських приміщень. Архітектурні перегородки – це Петруняка, Овчарика. Дуже багато інтер'єрної кераміки, так само є ікони. Дві унікальні ікони зроблені Євгеном Овчариком", – розповіла кандидатка мистецтвознавства Світлана Вольська.

На репрезентацію прийшла художниця Лариса Ткачук. Жінка понад 20 років працювала на Тернопільському фарфоровому заводі.

"Завдання на заводі було таке, щоб часто міняти асортимент продукції. Але всі деколі замовляли в Київській області на заводі і робили багатоколірний деколь. Деколь – це рисунок, який клеється на форму сервізу. А ми робили самі. Я розробила малюнок для деколі. То в Москві показували всім його", – каже Лариса Ткачук.


Богдан Боденчук,
фото Соломія Струс,
Суспільне