Модераторка – Наталія Поплавська, докторка філологічних наук, професорка, завідувачка кафедри журналістики ТНПУ.

Спікери
-  Діана Дуцик, заслужена журналістка України, членкиня Комісії з журналістської етики, виконавча директорка Українського інституту медіа та комунікації, викладачка Могилянської Школи Журналістики;
-  Юлія Винокур, генеральний директор телекомпанії «ТV-4», заслужена журналістка України;
- Наталія Ковтун, керівниця Українського радіо Тернопільської філії Національної суспільної телерадіокомпанії України;
-    Тетяна Тарасенко, заступниця голови Тернопільського прес-клубу;
-  Олександр Вільчинський, журналіст газети «Вільне життя+», кандидат наук із соціальних комунікацій, доцент кафедри журналістики ТНПУ;
-  Юлія Іноземцева, журналістка медіакорпорації RIA: онлайн-видання "20 хвилин" та газети РІА Плюс, Лілія Костишин.



Учасники фахової дискусії 

Далі коротко про найцікавіше.

Розмову з Діаною Дуцик вибудували головні етичні принципи, мова ворожнечі, нецензурна лексика, зйомки журналістами інфраструктури, тобто, те, що найчастіше запитують журналісти.  


Діана Дуцик  розповідала про нецензурну лексику в ЗМІ під час війни

“Зустріч конструктивна як і наша тема” - це зазначила Юлія Винокур. Війна створила певні виклики для тернопільської телекомпанії, тож про них говорили. Розмова склалася відкрита і чесна про проблеми та їх вирішення. Для висновку підходять слова Олії Винокур: “Не прикрашати реалії і не вдаватися до надмірного песимізму”. 

“Радіо високо оцінили під час цієї війни як джерело інформації. Головні наші теми це те, що стосується переселенців, допомоги армії та життєдіяльність області. Під час війни змінились стандарти журналістики. Мінус стандарт оперативності. Точність та достовірність теж постраждали. Ситуація з балансом думок не певна, бо в нас є ворог і його думку запитуватись не плануємо. Історичні передачі та передачі про мову - завдання номер один. Принцип “не нашкодь” - головний принцип журналіста”, - речення вирвані з розмови Наталії Ковтун, які частково відображають її виступ під час дискусії.

Лілія Костишин каже, що  аналітика, історія та публіцистика - основа газети “Вільне життя +”. “Ставка у нас не на новинах, а на людях з історіями”, - зазначає пані Лілія.  Також Лілія Костишин озвучила думку, щоб не нашкодити жертвам війни (особливо найменшим її свідкам) можливий такий варіант написання матеріалів: “Психологи спілкуються з дітьми і передають інформацію журналістам”.  

Олександр Вільчинський говорив про тонкощі, які можуть шкодити і нівелювати сенс написаного та сказаного журналістом. Саме тому Олександр Вільчинський  закликає вчитися всіх: і молодих і досвідчених журналістів.

Тетяна Тарасенко запевняє, що українці стали дуже чутливими до слів та думок, особливо на тему війни. “Війна має багато граней і в кожно ЗМІ тему війни висвітлюють з різних ракурсів. Війна - не тільки війна на полі бою, а й інформаційна війна. Здоровий глузд і співчуття - те, що має мати журналіст”, - каже Тетяна Тарасенко.

“Зупинятися в цей час не варто. Треба працювати на благо нашої перемоги” - говорить перспективна, хоча й найменша серед інших учасників, журналістка Юлія Іноземцева. 

До слова, кафедра журналістики ТНПУ ім.В.Гнатюка та Комісія з журналістської етики підписали меморандум про подальшу співпрацю. У найближчий час очікується опрацювання інших важливих тем та проблем. 

Студентка 4 курсу спеціальності Журналістика ТНПУ
Анастасія Кисіль