«Переплелись, як мамине шиття, 

мої сумні і радісні дороги…»

(Година пам’яті Д. Павличка в ТНПУ)

Україно, моя Україно,

Я для Тебе на світі живу!

                         Д. Павличко

Студенти факультету філології і журналістики під керівництвом к.ф.н., доц. кафедри української та зарубіжної літератур і методик їх навчання Тетяни Скуратко вшанували пам’ять Дмитра Павличка – видатного українського поета, перекладача, літературного критика, публіциста, шістдесятника, активного громадсько-політичного діяча  і мислителя світового масштабу, значення якого для розвитку української культури невмируще.

Ведучі заходу

«Поезію творить любов, а не злоба», – так написав у «Слові про себе» Дмитро Павличко. Саме любов і щедрість душі випромінюють твори митця. Поезія Дмитра Павличка – це глибинні роздуми над загальнолюдськими істинами: любов’ю і ненавистю, добром і злом, правдою і кривдою, вічністю і миттю, високим і низьким, духовним і ницим: «В моєму серці – схрещення доріг…».  

«Переплелись, як мамине шиття, мої сумні і радісні дороги…» роздуми над творчістю Д. Павличка

Учасники заходу  мали можливість переконатися у тому, що вірші Дмитра Павличка не старіють, не втрачають своєї актуальності, вражають гостротою слова і випромінюють любов до людей, навколишнього світу, України: «Я тілом – дужий, духом – чистий: /  В мені землі моєї кров».

Особливо щемними були спогади викладачів кафедри української та зарубіжної літератур і методик їх навчання про зустрічі з Дмитром Павличком у стінах нашого університету. Наставники демонстрували книги поета із пам’ятними написами, ділилися своїми враженнями від неодноразових зустрічей з митцем, адже Дмитро Павличко завжди радо відгукувався на запросини професорів Романа Гром’яка та Миколи Ткачука.

Читаючи поезію Дмитра Павличка

Учасники дійства

Тетяна Скуратко наголосила, що Дмитро Павличко є гідним прикладом громадянина-патріота, а його досвід поета має визначальний вплив на характер і напрям українського поетичного розвитку: «Я дерево твоє, Україно, / Як надійдуть сокира й пила – / Не стати мені на коліно, / А впасти  – й згоріти дотла». 

Вшановуючи пам'ять Д. Павличка

Читаймо поезії Дмитра Павличка, співаймо його пісень, учімося у нього щиро і палко любити Україну! Гідно вшановуймо пам’ять великого українця!

Тетяна Скуратко