У жовтні-листопаді 1846 року  під час етнографічної експедиції Кобзар побував на Тернопільщині. Шевченко милувався красотами Кременця, Вишнівця, Почаєва. Стежками Тараса Шевченка ходили і студенти та викладачі факультету філології і журналістики у ці Шевченківські дні.

Студенти першого та другого курсів під керівництвом к.ф.н., доц. кафедри української та зарубіжної літератур Т.М. Скуратко, М. М. Данилевич, Л. П. Вашків, О. М. Ткачука та к.ф.н., доц., завідувача кафедри української мови і методики її навчання О. І. Петришеної вшанували пам’ять Кобзаря, читаючи його твори та милуючись краєвидами, які тішили око і самого Тараса майже 177 років тому.

Стежками Кобзаря. Гора Бона у Кременці

Слухаючи розповіді про перебування Шевченка у Вишнівці

На лавочці Т.Шевченка у Вишнівці

Хорове виконання пісні «Думи мої, думи мої» біля пам’ятника Шевченкові у Вишнівці

Особливо зворушливим було хорове виконання пісні «Думи мої, думи мої» біля пам’ятника Шевченкові у Вишнівці та звучання на горі Боні у Кременці таких актуальних на сьогодні слів Кобзаря:

І на оновленій землі

Врага не буде, супостата,

А буде син, і буде мати,

І будуть люде на землі.

Хорове виконання пісні «Думи мої, думи мої» біля пам’ятника Шевченкові у Вишнівці

                                                                                   

Тетяна Скуратко