На факультеті філології і журналістики ТНПУ
відбулася гостьова лекція
"Місто і війна:
Маріуполь в українській літературі"

14 березня на факультеті філології і журналістики відбулася гостьова лекція «Місто і війна: Маріуполь в українській літературі» докторки філологічних наук, професорки, завідувачки кафедри української та зарубіжної літератури і порівняльного літературознавства Бердянського державного педагогічного університету Ольги Дмитрівни Харлан.

Викладачі та студенти факультету з трепетом слухали розповідь лекторки про пережиті нею жахливі події окупації Бердянська. Сказані слова нікого не залишили байдужими, бо кожен українець переживає війну по-своєму важко. Та, беззаперечно, найважче хлопцям, котрі зараз перебувають в окопах і докладають надзусилля, щоб ми могли жити під синьо-жовтим стягом. І не маємо права їх підвести. 

На лекції Ольга Дмитрівна розповіла про книги, в яких йдеться  про весь жах перебування цивільних та військових в оточеному Маріуполі. Лекторка акцентувала на тому, як формувалася українська ідентичність міста Марії, яке для кожного постає різним, однак своїм. Особливо запамʼяталися тексти Надії Мухорукової "Маріуполь. Надія"; Сергія Духно "Маріуполь. Вихід з пекла"; Валерії "Нави" Суботіної "Полон" та ін.
  
Вельмишановна лекторка - Ольга Дмитрівна Харлан

Авдиторія під час проведення гостьової лекції

Весь свій біль, страх, страждання  люди занотовують, щоб це не повторилося більше ніколи. Це твори-спогади, твори-застереження. Сергій Духно аргументує: "Я не знаю, чи треба це писати, але я повинен про це написати!". А ми повинні про це пам'ятати!

Маріуполь — це зранене місто України, як і Авдіївка, Соледар, Бахмут, Лисичанськ, Троїцьке... Це міста, в яких закохувалися, сміялися, одружувалися, жили… 

Надія Сухорукова у своєму щоденнику "Маріуполь. Надія" пригадує: "Моє миле, славне, добре місто... Цей квітень анітрохи не схожий на весну. Торік біля нашого будинку квітнув абрикос, а крони дерев світилися молодим листям. Квіти витанцьовували на гілках від постійного вітру з Азовського моря, і я в цей час завжди дуже сердилася, тому що в Маріуполі навесні була вічно розпатлана. [...]

Місто моє, я тебе вже не впізнаю. Ти змінилося, але все одно рідне. Ти так і залишилося моїм Маріуполем. Зранене, виснажене, змучене війною. У квітні торік я фотографувала тебе. Таке красиве й елегантне, наповнене життям...".

Завершилась лекція щирою подякою Ользі Дмитрівній за відверту розмову, професійний аналіз текстів, які відображають важку історію життя та мужній спротив нашого народу. 

Катерина Чура,
студентка групи СОУМ-31

Марʼяна Любінецька,
доцент кафедри української та зарубіжної літератур
і методик їх навчання