На факультеті філології і журналістики ТНПУ 

відзначили 210-річчя з дня народження 

великого генія – 

«Шевченко тримає стрій»

Поет став морем. Далеч степова,

Іван Драч, «Смерть Шевченка»

У читальному залі філологічної літератури та видань іноземними мовами наукової бібліотеки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка провели захід, приурочений 210-річчю з дня народження Тараса Шевченка. Організаторами зустрічі були представниці освітнього волонтерського проєкту «Патріотичні й небайдужі» - кандидатка філологічних наук, доцентка кафедри української та зарубіжної літератур і методик їх навчання Тетяна Скуратко та кандидатка педагогічних наук, доцентка кафедри педагогіки та менеджменту освіти ТНПУ Надія Сеньовська. 

Модераторка заходу Тетяна Миколаївна зазначила: «Шевченко став генієм нашого народу, а наш народ завжди зберігає в пам’яті імена своїх героїв, поборників народної волі. Ім’я Шевченка залишиться в пам’яті народній, поки існуватиме народ український. Кожна епоха, кожне покоління читає і пізнає поета по-своєму, Шевченко завжди актуальний, а сьогодні великий Кобзар актуальний, як інколи, у наш важкий час його слова звучать по-новому».
  

Модераторка зустрічі Тетяна Скуратко

Потужно на початку заходу зазвучали «Думи мої, думи мої» Кобзаря, які завжди викликала хвилювання в українців. Студентка третього курсу Анна-Марія Данильченко виконала музичну композицію цієї поезії у сучасній обробці.

Працівниці наукової бібліотеки ТНПУ також долучилися до організації та підготували літературознавчі факти про борця за справедливість, волю та кращу долю українського народу – Тараса Шевченка. Ольга Сенів і Ольга Шанайда цитували поетичні рядки про поета, написані сучасниками. Також запропонували глядачам презентацію, чим ще більше занурили глядачів у глибокі роздуми про актуальність творчості Шевченка.
  

Працівниці наукової бібліотеки ТНПУ зі студентами

Кара Андріана глибоким читання поезії «За байраком байрак» викликала сльози на очах у слухачів, бо козацька кров по рідній землі тече століттями. А «Холодний яр» у виконанні Андріани Стахів підкреслив значущість життя за законом, у правді та серед своїх, бо все інше – горе та лихо довкола. 

Доцентка Тетяна Скуратко зазначила, що у кожного свій шлях до Шевченка: у когось з вишитих прабабусею рушників, історій родоводу від прадіда чи піснеспівів від матусі. Проте немає жодної людини у цілому світі, яка б не знала Тараса. Ці слова влучно відображають переповідане Кобзарем у вірші «Доля», який зачитала Анна-Марія Данильченко. Ангеліна Мартинюк, презентувавши баладу «Тополя», викликала мурашки по тілу у кожного слухача. Щемливе звучання нот і трепет у долонях достеменно передали глибокий зміст Тарасового болю, який відчувався у кожному слові. 

Справді, думки генія по цілому світі і звучать усіма мовами світу. Вірш «Мені однаково, чи буду» зачитали студентка факультету філології і журналістики Наталія Яворівська українською мовою та студентка факультету іноземних мов Анна Трач англійською мовою. Надзвичайно актуально звучали поезії «Думка» у виконанні Наталії Костишин та уривок із поеми «Гайдамаки», який майстерно зачитала Мар’яна Гевко. 

Доцентка Надія Сеньовська презентувала присутнім Тараса Шевченка в новій та зовсім незвичній інтерпретації через ілюстрації у картинах. А під час презентації закликала: «Про нашого генія інтернетом гуляє чимало фейків, які суперечать реальному Тарасу. Я прошу кожного перед тим, як публікувати та перепоширювати інформацію – відкрийте «Кобзар», він точно спростує ваші сумніви та дасть відповіді на всі запитання».

Серед гостей зустрічі – волонтери, а також мата та тато нашого полеглого Героя України. Софія та Володимир Кулики – батьки 19-річного Миколи, який з початку повномасштабного вторгнення ворога в Україну ні на мить не сумнівався, щоб йти захищати рідну землю. І вже 25 лютого 2022 року він вступив у лави Збройних Сил України. Та війна безжалісна і кривава. У березні цього ж року серце юного, але відданого сина своєї країни перестало битись. Хвилиною мовчання вшанували світлу пам’ять Миколи та усіх полеглих Героїв, справжніх патріотів своєї країни.

Якою б не була страшна біль втрати батьки продовжують жити, а мужність та стійкість цих людей викликає захоплення. Пані Софія розповіла про власний біль, переповівши твір «Кавказ», переживши всі слова через клітини свого тіла. Зал аплодував стоячи, а сліз неможливо було стримати.

На фото Софія Курик декламує поему Кавказ

Завершили захід декламацією славнозвісного «Заповіту», який сьогодні звучить у цілому світі. Студентці факультету філології і журналістики Наталі Яворівській вдалося передати душевний трепет автора, який мріяв навіки повернутися в рідну Україну. І повернувся назавжди! Наш Шевченко понад часом: Герой української літератури, борець за волю та незалежність, за слово та думку, за любов до усього рідного.

На завершення Тетяна Скуратко наголосила: «Внутрішня свобода митця та прагнення громадянської свободи стали важливим фактором в утвердженні національної ідентичності, сформувавши основи ідеології української нації. Тому Шевченко і надалі несе свою почесну історичну місію як духовного лідера української нації».
  

Спільне фото на згадку

Викладачі, запрошені гості з учасниками шевченківських читань

Тож читаймо Тараса, вивчаймо його творчість. Доки живуть генії у наших устах, доти не вмре Україна. Пророчі Шевченкові слова закликають боротися – лиш так поборемо!

Христина Надала,

Тетяна Скуратко