Назавжди у строю: академічна спільнота ТНПУ прощається із загиблим захисником України Володимиром Брославським
Сьогодні, 24 вересня, кілька сотень людей: студенти, викладачі, працівники університету, друзі та близькі прийшли віддати шану і зустріти кортеж із загиблим кандидатом історичних наук, доцентом, начальником відділу у справах молоді ТНПУ Володимиром Брославським.
Ще у 2015 році він став учасником бойових дій та був нагороджений почесним нагрудним знаком головнокомандувача ЗСУ "За взірцевість у військовій службі" третього ступеня.
Академічна спільнота, що прийшла віддати шану Володимиру Брославському
Колишній його студент, а тепер голова наукового товариства студентів, магістрантів, аспірантів, та молодих вчених, асистент кафедри історії України, археології та спеціальних галузей історичних наук Богдан Баран пригадує його таким: “Він почав у нас викладати на третьому курсі. Це якраз був 2013 рік, почалась Революція гідності. Володимир Любомирович був одним з тих викладачів, який казав до моїх одногрупників, які не були під ОДА, “Чого ви тут сидите? Староста пішов, а що ви не пішли?”. З часом він організував страйкбольний клуб з осередком на історичному факультеті. Ми почали їздити спершу в ліс Росинка, проходили “бойове хрещення”: вісім страйкбольних куль спину, щоб знали, як воно болить. По можливості, кожних вихідних Володимир Любомирович збирав нас і тренував”.
Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну Володимир Брославський вчергове став на захист держави. Спочатку охороняв небо в складі розрахунку зенітної установки, згодом служив у підрозділі контрдиверсійної боротьби, виконував бойові завдання.
“Володимир Любомирович завжди казав дві фрази: “Треба добре вчити історію, щоб знати, хто твій ворог, а хто твій друг” і “Завжди працюй на свою мрію, а не на чужу”, - продовжує Богдан Баран.
Студенти та працівники університету зустрічають траурний кортеж "На щиті"
“В його підрозділі фактично не було втрат. Він мені, власне, не так давно розказував, що у нього в підрозділі лише один поранений за четвертий рік вторгнення, - каже кандидат історичних наук, доцент, в.о. декана історичного факультету Володимир Кіцак, - І навіть ті замовлення, які він кидав з фронту, а це транспортні засоби, причіп, електроніка чи, рідкісне замовлення, щогла для ретранслятора - це все те, що дозволяє бути максимально ефективним.
А ще він завжди любив студентів. Завжди. Тобто це той, до кого приходили просто так щось послухати. Попри четвертий рік повномасштабної війни, він постійно, коли проходив відпустку, знаходив час, щоб зустрітися зі студентами, щось розказати, щось передати”.
Момент зі звучання гімну та "Останнього дзвінка" для Володимира Брославського
Нагадаємо, чин похорону відбудеться завтра, 25 вересня, на Микулинецькому кладовищі о 11:00.
Ірина Шевченко
