Вистава «Кольори» за п’єсою Павла Ар’є продовжує знаходити відгук у серцях глядачів. Особливо цінними для творчого колективу є враження гостей, які знайомляться з українським театром та сучасною драматургією вперше.
Своїми думками після перегляду вистави поділився професор Джозеф Стівенсон (Abilene Christian University, Техас, США), відзначивши високий професійний рівень студентів, режисерське рішення постановки та її глибокий художній зміст.
«Вистава справила на мене дуже сильне враження. Я раніше не чув про драматурга Павла Ар’є, але тепер із задоволенням хотів би познайомитися з іншими його творами. Актори були надзвичайно добре підготовлені й, очевидно, отримали чудову професійну освіту. Те, що ці молоді люди здатні виступати на такому високому професійному рівні, попри те, що весь період їхнього навчання в університеті минув у тіні несправедливої війни, свідчить про виняткову відданість справі самих виконавців, творчої команди вистави, а також університетської програми й викладачів, які їх підготували.
Професор Джозеф Стівенсон, доктор філологічних наук, професор Наталія Торкут та викладачі кафедри театрального мистецтва
Серед багатьох чудових аспектів постановки мені особливо сподобалася музика. Вона була дуже доречною й ефективно допомагала створювати атмосферу часу та місця дії. Режисура вистави була блискучою: попри своєрідність тексту (з великою кількістю персонажів і епізодів, поданих дещо символічно), постановка склалася в цілісну й зрозумілу історію. Як я сказав кільком людям після вистави, мені вдалося зрозуміти основний зміст твору, незважаючи на моє обмежене знання української мови. Актори говорили дуже чітко, але ще важливішим було те, що сама акторська гра та сценічний рух розповідали історію навіть без слів. Режисерка з пластики артистка драми ТАУДТ Наталія Олексів виконала фантастичну роботу, концептуально вибудувавши сценічний рух, а актори прекрасно втілили її задум.
Професор Джозеф Стівенсон із виконавицею головної ролі Марії - Анастасією Башировою
Загалом і сама вистава, і прекрасні слова, сказані після неї, вселяють у мене велику надію на майбутнє українського театру і, відверто кажучи, на майбутнє України загалом. Молоді люди, які здатні створювати таку красу й такий глибокий сенс, без сумніву, зможуть у майбутньому вести свою країну до великих звершень.
З найкращими побажаннями українському театру та українському народові!».
Християнський університет Абілін,
Техас, США
