«Живий» урок української літератури 

в сучасній школі: зустріч студентів ТНПУ 

із учителем-практиком 

Бондаренко Анастасією Сергіївною

Здобувачі освіти третього курсу факультету філології і журналістики у рамках проходження пропедевтичної практики з методики навчання української літератури під час зустрічі з учителькою української мови і літератури Тернопільської загальноосвітньої школи І–ІІІ ступенів №16 імені Володимира Левицького Бондаренко Анастасією Сергіївною мали можливість зрозуміти, яким є «живий» урок української літератури в сучасній школі. На зустрічі також були присутні д.ф.н., проф., в.о. завідувача кафедри української літератури та методики її навчання Наталія Поплавська та к.ф.н., доц. цієї ж кафедри Тетяна Скуратко. 


Слово д.ф.н., проф. Поплавської Н. М.

Під час діалогу Анастасія Сергіївна поділилася з третьокурсниками власним педагогічним досвідом, професійними секретами та баченням сучасного уроку української літератури. 


Діалог Анастасії Сергіївни з третьокурсниками


Переймаючи досвід учителя-практика

Анастасія Сергіївна щиро й відкрито відповідала на запитання студентів, ділилася власними професійними спостереженнями та міркуваннями про особливості роботи сучасного вчителя-словесника. Як зацікавити учнів художнім словом? Як допомогти їм не просто прочитати твір, а відчути його, осмислити й знайти в ньому відповіді на власні запитання? Як зробити літературних героїв співрозмовниками, а художній текст – джерелом роздумів про себе, інших людей і світ? Як перетворити урок літератури на простір діалогу, довіри, відкриттів, творчості та вільного висловлення думок? Такі запитання спонукали до жвавої розмови про сучасні методи навчання, читацьку мотивацію, інтерактивність, критичне мислення та особистісно орієнтований підхід. Адже сьогодні надзвичайно важливо не лише навчити учнів аналізувати художній твір, визначати його тему й ідею, характеризувати персонажів, давати оцінку їхнім вчинкам, а й допомогти їм побачити за літературним текстом живу людину, її переживання, моральний вибір, внутрішні суперечності та життєві цінності.


Розмірковуючи, що українська література – це не тільки наше минуле, а й важливий ключ до осмислення сучасності

Зустріч стала чудовою нагодою для майбутніх учителів-словесників збагнути, як народжується сучасний урок, дізнатися, які твори із захопленням читають юні українці, замислитися над тим, що означає бути вчителем літератури сьогодні – в умовах нових освітніх викликів, зміни читацьких інтересів і пошуку ефективних шляхів взаємодії з учнівською молоддю.


Цінніі поради майбутнім філологам

Під час бесіди здобувачі освіти зрозуміли, що «живий» урок української літератури стає частиною особистого досвіду учня, бо у ході такого заняття можна запитувати й сумніватися, аргументувати власну думку, дискутувати, співпереживати героям, відкривати нові сенси й не боятися бути почутим, тому тут народжується розуміння того, що українська література – це не тільки наше минуле, а й важливий ключ до осмислення сучасності, національної ідентичності та майбутнього.

Для наших студентів-третьокурсників, які вже сьогодні роблять перші кроки до професії вчителя-словесника, така зустріч має особливу цінність. Це можливість побачити, як теоретичні знання втілюються в реальній педагогічній практиці, відчути багатогранність учительської праці, усвідомити важливість професійної майстерності, творчості й постійного саморозвитку. А ще –переконатися, що успішний урок починається не лише з ретельно продуманого плану, а й з особистості вчителя, його захоплення предметом, щирого інтересу та любові до своїх учнів, віри в їхні можливості.

Особливо приємно, що досвідом із майбутніми колегами ділилася наша випускниця! Адже такі зустрічі – це своєрідний місток між університетською аудиторією та шкільною практикою, між педагогічною теорією і щоденною роботою вчителя-словесника, між поколіннями освітян, об’єднаних любов’ю до українського слова.

Віримо, що українська література в сучасній національній школі буде не просто навчальним предметом, а живою розмовою про людину й суспільство, свободу й відповідальність, любов і гідність, нашу історію, ідентичність, культуру, самобутність та майбутнє! Надіємося, що художнє слово буде цілющою водою для зранених війною дітей. Нехай кожен урок відкриває учням силу українського слова, його красу і силу, учитель-словесник завжди допомагає відчути, що читати – означає думати, а особистий приклад педагога-словесника нерідко стає першою сторінкою великої читацької історії учня, бо «учителем школа стоїть!» (за І.Франком).

Щиро дякуємо Анастасії Сергіївні за змістовне спілкування, відкритість, натхнення та цінний професійний досвід! Зичимо нових творчих ідей, талановитих учнів, професійних звершень і радості від кожного уроку! Надіємося на подальшу співпрацю!


К.ф.н., доц. кафедри української літератури 
та методики її навчання Скуратко Т. М.