Поки звучить слово – живе пам’ять:
творчі читання на честь
наших Героїв-випускників ТНПУ
Михайла Микуся і Миколи Головенка

Поділяємо думку митця-воїна Валерія Пузіка, що говорити і «писати про загиблих важко, але потрібно. І тут важлива максимальна чесність. Перш за все ‒ з поваги до людини, якої вже немає. Без зайвої героїзації та пафосу. … Фальш у таких текстах сильно відчувається. Чесність ‒ головний критерій».

Саме такими – щирими, відвертими, сповненими глибокого болю, вдячності й світлої пам’яті – були Творчі читання на факультеті філології і журналістики, присвячені нашим випускникам-Героям Михайлу Микyсю та Миколі Головенку (у рамках святкування тижня кафедри української літератури та методики її навчання). Захід було ініційовано к.ф.н., доц. Т.М.Скуратко і здобувачами освіти третього курсу (академічна група СОУМ-31). Зустріч, присвячена вшануванню полеглих захисників, стала хвилюючою розмовою крізь час, спробою знову почути голоси тих, хто колись навчався в аудиторіях нашого факультету, мріяв, творив, писав, будував плани на майбутнє, а згодом став на захист рідної землі, віддавши за свободу України найцінніше – власне життя.

Михайло Микусь і Микола Головенко – наші випускники, невід’ємна частина історії факультету філології і журналістики, молоді люди з власним світобаченням, талантами, переконаннями, творчими пошуками й нездійсненними мріями. За кожним іменем – людська доля, особистість, родина, друзі, однокурсники, викладачі, які пам’ятають, якими вони були. І тому нам важливо не лише згадувати їхній героїчний чин, а й відкривати для молодого покоління, якими вони були за життя: талановитими, небайдужими, щирими, залюбленими у слово й Україну.


Вступне слово Н. Поплавської

Змістовні розповіді про життєвий шлях наших Героїв, їхні особистісні риси, творчість і громадянську позицію щемно звучали у виконанні майбутніх учителів-філологів. Особлива вдячність нашим третьокурсникам, які з великою відповідальністю, душевним трепетом і повагою поставилися до підготовки та проведення заходу. Відчувалося, що за кожним прочитаним рядком, кожною розповіддю стоїть не формальне виконання завдання, а справжнє бажання зрозуміти, відчути, осмислити й донести присутнім життєві історії наших випускників. Дякуємо і за тематичну стінгазету, яка стала ще одним промовистим свідченням того, що пам’ять живе в конкретних справах, у небайдужості, у прагненні зберегти й передати наступним поколінням найдорожче.


Наші Герої-випускники

Особливо зворушливо було усвідомлювати, що молоді люди, які сьогодні читали твори наших Героїв-випускників, ділилися думками та відкривали для себе долі Михайла Микуся й Миколи Головенка, належать до іншого покоління студентства, але вже відчувають із ними духовну спорідненість. Адже університет – це не лише освітній простір, не тільки лекції, семінари, наукові пошуки й професійне становлення. Це передусім спільнота людей, об’єднаних цінностями, пам’яттю та відповідальністю одне перед одним. І поки ми пам’ятаємо своїх Героїв-випускників, поки читаємо їхні твори, говоримо про їхні вчинки, намагаємося зрозуміти їхній внутрішній світ, вони залишаються частиною нашого університетського життя.


Під час дійства

Для нас, філологів, особливо промовистим є те, що саме Словом були пошановані наші Герої. Словом, що зберігає пам’ять, повертає до життя миті минулого, допомагає осмислити непоправну втрату й не дозволяє забуттю стати остаточним. Через слово ми можемо передати наступним поколінням не лише факти біографій, а й людську сутність тих, кого втратили. І, мабуть, у цьому полягає особлива місія нашого факультету: берегти пам’ять, плекати культуру слова, виховувати молодь на прикладах справжньої мужності, гідності та дієвої любові до Батьківщини.

Завершальним акордом заходу стали хвилина мовчання та покладання квітів до Стели Пам’яті. У цій тиші було більше, ніж у багатьох словах. Біль утрати, невимовна вдячність, пошана того, якою дорогою ціною виборюється право України бути вільною. Ми схилили голови перед нашими Героями-захисниками, які свідомо пройшли нещадне горнило російсько-української війни й повернулися додому янголами-охоронцями – нашими та всієї України. Не завершилася історія, яку вони творили. Їхні мрії і любов до України продовжують жити в тих, хто пам’ятає, хто навчається, хто працює, хто творить і хто сьогодні захищає нашу державу.


Покладання квітів до Стелли Пам'яті


Вшанування пам'яті наших Героїв

Наш обов’язок – не дозволити цій пам’яті потьмяніти чи перетворити її на формальність та звичний ритуал. Пам’ятати – означає знати їхні імена, розповідати їхні історії, читати їхні твори, продовжувати справу добра, бути гідними їхнього вибору. Саме тому такі зустрічі зі студентською молоддю є основою формування культури пам’ятування! Бо пам’ять – це не тільки про минуле. Це про нашу ідентичність, нашу совість, нашу вдячність і наше майбутнє. Це про відповідальність перед тими, хто вже ніколи не переступить поріг рідного університету, але назавжди залишиться серед нас.

Світла, вічна і незгасна пам’ять нашим випускникам-Героям Михайлу Микyсю та Миколі Головенку!


Тетяна СКУРАТКО, Світлана БОРОДІЦА