Презентація книги Андрія Чобота
для студентів ТНПУ
«Сержант В’юн»: історія, яку потрібно почути,
прочитати й пам’ятати
Є книги, які читаєш очима, а є ті, які пропускаєш крізь серце. Є зустрічі, після яких виходиш із бібліотеки, але ще довго подумки повертаєшся до почутого. Саме такою для нас стала презентація книги Андрія Чобота «Сержант В’юн», на яку 12 листопада 2026 року ми, студенти групи СОУМ-31 факультету філології і журналістики Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка, завітали разом із доценткою кафедри української літератури та методики її навчання Тетяною Миколаївною Скуратко до Тернопільської обласної універсальної наукової бібліотеки.
Автор і герой презентованої книги
Ця подія стала для нас особливою, адже ми мали унікальну нагоду зустрітися не лише з автором книги, а й із людиною, чия доля лягла в основу твору, – українським військовослужбовцем Миколою В’юком, позивний «В’юн». Почуте цього дня було значно більшим, ніж розповідь про історію створення літературного видання. Це була відверта розмова про війну без прикрас, про мужність і побратимство, біль і втрати, випробування та неймовірну жагу до життя.
Наші здобувачі на презентації книги
У центрі книги – реальна історія українського захисника, його фронтові будні, бойові завдання, важке поранення, унаслідок якого він втратив обидві ноги, та тривалий, сповнений труднощів шлях до відновлення. Це історія людини, яка навіть перед обличчям найважчих випробувань не дозволила обставинам зламати себе, людини, яка є яскравим прикладом дієвої любові до України.
Особливо вразила розповідь про те, як народжувалася книга. Андрій Чобіт поділився історією свого понад двадцятирічного знайомства з Миколою та розповів, що перші записи майбутнього твору робив безпосередньо в лікарняних палатах, під час реабілітації свого товариша. Так особисті спогади, пережиті події та щирі розмови поступово перетворилися на художньо-документальне свідчення нашого часу.
Не менш зворушливою була розповідь самого Миколи. Ми почули про фронтові випробування, допомогу побратимам під ворожими обстрілами, складну евакуацію та боротьбу за можливість знову жити повноцінно. Вражає його наполегливість у пошуку шляхів до протезування: він звернувся до 96 американських клінік, не припиняючи шукати можливість відновити втрачені фізичні можливості. І ця наполегливість зрештою дала результат.
Сьогодні Микола не просто продовжує жити активним життям, а й знаходить натхнення у власній справі – займається бджільництвом, утримує пасіку та виготовляє натуральні воскові свічки. Його життєва історія переконує: навіть після найтяжчих випробувань можна знаходити нові сенси, відкривати нові горизонти й не втрачати віри в себе.
Авторгаф на пам'ять
Особливого змісту зустрічі додали виступи організаторів та учасників заходу. Зокрема, директор «Ветеранського простору», військовослужбовець Дмитро Харчук наголосив на важливості знання правди про війну, збереження пам’яті про подвиги українських захисників та усвідомлення справжньої ціни нашої свободи. Фахівчиня зі зв’язків із медіа «Ветеранського простору» Оксана Чмиленко підкреслила, що ця книга – не лише про війну, а передусім про силу, стійкість і незламність людського духу.
Під враженнями від презентації книги
Модерувала зустріч Галина Жовтко, завідувачка відділу міського абонементу бібліотеки. Її професійність, щирість і вміння створити атмосферу довіри допомогли перетворити презентацію на справжній діалог, у якому кожне слово мало особливу вагу.
Для нас, майбутніх філологів, ця зустріч мала не лише емоційне, а й професійне значення. Ми ще раз переконалися, наскільки важливою є література, що фіксує сучасність, зберігає живі людські голоси та осмислює події, свідками яких стаємо ми всі.
По завершенні презентації к.ф.н., доц. Скуратко Т.М. наголосила, що «сучасна українська література війни – це простір для глибоких літературознавчих досліджень, наукових пошуків, дискусій і педагогічної роботи. Такі твори допомагають не просто пізнавати історію, а вчать співпереживати, осмислювати, розрізняти правду й цінувати людську гідність. Популяризувати літературу війни сьогодні – означає не дозволяти забувати. Це означає давати голос тим, хто захищає нашу державу, зберігати свідчення очевидців для наступних поколінь і формувати культуру пам’яті, у якій немає місця байдужості. Адже за кожною сторінкою такої книги стоїть реальна людина, її біль, мужність, нездійснені мрії, надії та боротьба».
Особливо символічно прозвучали слова, якими завершується книга: «Наша боротьба триває, й важливо пам’ятати: ніколи не можна опускати рук, навіть коли здається, що місія нездійсненна». Ці слова залишаються з нами не просто як літературний фінал, а як життєве послання, яке кожен має почути й осмислити.
Щиро дякуємо авторові Андрію Чоботу та головному героєві книги Миколі В’юку («В’юну») за відвертість, довіру, мужність і можливість почути цю неймовірну історію з перших уст. Дякуємо працівникам Тернопільської обласної універсальної наукової бібліотеки, особливо модераторці Галині Жовтко, за організацію такого важливого заходу, теплий прийом і атмосферу щирого спілкування. Окрема вдячність нашій викладачці Тетяні Миколаївні Скуратко за можливість долучатися до подій, які розширюють професійний світогляд, формують громадянську свідомість і спонукають до глибоких роздумів.
Фото на пам'ять
«Сержант В’юн» – це книга, яку варто прочитати кожному. Не лише для того, щоб дізнатися одну історію війни, а й для того, щоб краще зрозуміти людей, завдяки яким ми маємо можливість навчатися, працювати, мріяти й будувати майбутнє.
Кіра ПЕРЕМІТЬКО, студентка 3 курсу
факультету філології і журналістики








































