Літня археологічна школа
історичного факультету
ТНПУ ім.В.Гнатюка
Наметове містечко в лісі, біля стін древньої, ще з ХVІ століття церкви, густе від озону повітря, вечірня ватра з піснями під гітару, добуті з-під багатовікових прошарків землі уламки витончених візантійських амфор, давньослов’янських ліпних горщиків та глечиків епохи Володимира Святославича, ножі, скляні й бронзові браслети цього ж періоду, унікальна бронзова іконка Богородиці та срібні намистини, що пам’ятають Ярослава Мудрого та Володимира Мономаха. А ще кулі діаметром від 10 до 19 міліметрів, якими користувались сучасники Костянтина Острозького та Богдана Хмельницького. А ще кліщі, мурахи й опір справжній дощовій стихії! Так-так! А хто сказав, що археологом бути легко? І ще невідомо, хто важчий ворог: лопата, облипла важкою глиною, чи цілодобові дощові потоки, що то монотонно сіються із сірих хмар, то весело танцюють по студентських наметах під акомпанемент зливи із громом та блискавицею.
Протягом червня-липня триває робота першого підрозділу археологічної експедиції, організованої спільно історичним факультетом Тернопільського національного педагогічного університету і Тернопільським обласним центром охорони та наукових досліджень пам’яток культурної спадщини. Студентський загін доволі великий – 12 першокурсників та ще 10 волонтерів-старшокурсників та випускників істфаку.
Власне розкопки відбуваються недалеко від села Старий Збараж Збаразького району. А сам табір експедиції розташувався в лісі за декілька кілометрів від села. Тому розбудити студентів лісове птаство намагається ще із третьої години ночі. Проте мужніх юних археологів це не зупиняє. Сон триває до вже звичної за два тижні фрази: «Рота підйом!». А хто так і не навчився на неї оперативно реагувати – опиняється на росяній траві разом із спальником. Правда, цього року таких небагато – вочевидь досвід аксакалів було передано першачкам ще в аудиторні будні.
Впродовж двох з половиною тижнів розкопок розкопано вали старовинного Збаража, які почали насипати ще до приходу київських дружин хорватським племінним союзом. Розчищено підкліті, що збудовані в Х і ХVІ століттях, знайдено декілька великих печей. Свинцеві кулі, бойовий ніж засвідчили, що тут мешкали далеко не прості землероби. Та й виті фіолетові й темнозелені скляні жіночі браслети належали теж не простим селянкам.
Після розкопок – обід і теплий душ. А далі, аж до ночі – вільний час. І пісні під гітару, і довгі посиденьки після вечері, і обов’язкова ватра. Спеціально для новачків було організовано посвяту, майстерно проведену волонтерським десантом старшокурсників, за що окрема подяка Ярославу Півтораку, Ірині Бернацькій, Дарці Головні, Дмитру Горбатюку, Ірині Малічовській, Ярославу Крохмальному, Володимиру Лемішці, Володі Сороківському, Костянтину Грицюку та Костянтину Собковичу, які вже не вперше беруть участь в археологічних експедиціях.
До кінця практики ще тиждень, проте практично всі вже заявили, що наступного року обов’язково приїдуть знову на розкопки.
Окремо хочеться подякувати за наукове керівництво директору Центру Марині Ягодинській, співробітниці Центру, студентці історичного факультету Наталі Митник та Василю Ільчишину.
Доценти кафедри стародавньої
Володимир Кіцак, Андрій Кліш
Перший день практики
Початок розкопок
Стіл не святковий. Так ми їли кожен день
Копають і викладачі, і волонтери
Табірне вогнище
