Подяка батькові факультету
від випускниці ТНПУ ім.В.Гнатюка
Ось такі прості та щирі слова подяки своєму декану опублікувала наша випускниця в соціальній мережі. Ми оприлюднюємо їх на сайті, бо не всі користуються соцмережами. У буденних турботах ми почасти - ні, не забуваємо про вдячність, а швидше - не бачимо нагоди для зворушливих слів, ніяковіємо перед піднесеністю власних почуттів, зберігаємо в серці те, про що не наважилися колись сказати. Але приходить час, і ці почуття виливаються у ДЯКУЮ...
Тож, прочитавши це, давайте будемо частіше говорити добрі слова тим, хто їх заслуговує!
від випускниці ТНПУ ім.В.Гнатюка
Ось такі прості та щирі слова подяки своєму декану опублікувала наша випускниця в соціальній мережі. Ми оприлюднюємо їх на сайті, бо не всі користуються соцмережами. У буденних турботах ми почасти - ні, не забуваємо про вдячність, а швидше - не бачимо нагоди для зворушливих слів, ніяковіємо перед піднесеністю власних почуттів, зберігаємо в серці те, про що не наважилися колись сказати. Але приходить час, і ці почуття виливаються у ДЯКУЮ...
Тож, прочитавши це, давайте будемо частіше говорити добрі слова тим, хто їх заслуговує!
"Дуже рідко можу сказати слова подяки, але часто це прокручую в голові. Вдячна своїм рідним і батьками за все, що вони для мене роблять.
Але є одна особлива людина. Коли я його бачу, то завжди хочу сказати йому ДЯКУЮ за все, що він для мене зробив під час навчання в університеті, за його справедливість, за те, що мене підтримав.
Громяк Мирон Іванович. Батько всього фізико-математичного факультету Тернопільського педагогічного університету вже багато-багато років. Строгий, але справедливий, веселий і чуйний, розуміючий, але не терпить неповаги тому, що і сам до всіх ставиться із повагою.
Почався новий навчальний рік, а тому хочу побажати Мирону Івановичу терпіння і здоров’я у цій нелегкій боротьбі за те, щоб 5 курсів студентів змогли навчитись чомусь новому і запхати в їх голови те корисне, що допоможе їм у житті.
Почався новий навчальний рік, а тому хочу побажати Мирону Івановичу терпіння і здоров’я у цій нелегкій боротьбі за те, щоб 5 курсів студентів змогли навчитись чомусь новому і запхати в їх голови те корисне, що допоможе їм у житті.
А я завжди сумую у ці перші вересневі дні, оскільки обожнювала бути причетною до навчання. Перед школою любила купляти зошити і ручки, уявляти як я їх списую, в університеті - любила дізнаватись які будуть нові предмети, як і хто провів літо, в школі як вчителька гордо стояла із своїм 10-А на лінійці.
Це важка робота бути вчителем, але надзвичайно важлива! Мироне Івановичу, Ви робите надзвичайно важливу справу!"
Natasha Protsik
Natasha Protsik
