студентка факультету філології і журналістики
Чайківська Вероніка Іванівна народилася 16 вересня 1998 р. у с. Косів Чортківського району Тернопільської області. У 2013 році закінчила музичну школу класу фортепіано. Із 2012 року навчалася у Тернопільському навчально-виховному комплексі школі-економічному ліцеї №9 ім. Іванни Блажкевич, яку закінчила із відзнакою. Зараз є студенткою 4 курсу факультету філології і журналістики Тернопільського національного педагогічного університету ім. В. Гнатюка.
Від 2015 року бере активну участь у проведенні та організації літніх дитячих таборів в Україні та за кордоном.
Із дитинства захоплюється вокалом та написанням віршів. Перший ліричний доробок створений у семирічному віці та присвячений молодшому братику.
***
Я стану твоєю силою,
Твоїм неймовірним світанком,
І, може, не зáвжди красивою,
І трохи ще сонною зранку.
І будучи навіть нестерпною,
Із вдачею пóпросту грізною,
Якою б не була я впертою,
З тобою – залишуся ніжною.
І ні, я не ангельська фея –
Я можу багато не вміти,
Але, мов відважна Орфея,
Тобі обіцяю – любити.
01.02.2019 21:24
***
А що між нами?
Між нами – пам’ять.
Між нами – пам’ять минулих днів.
Між нами те, що чомусь словами
Ніхто не назвав ще крізь призму років.
Між нами прірва і ми – в різнобіччі.
Між нами те, про що звикли мовчати.
Найгірше те, що пройдуть сторіччя,
А я все й далі буду скучати.
20.10.18 01:06
***
Я любила тебе сто років
Я б любила іще сто один,
Я б зробила ще тисячу кроків
Й не зважала б на вік й часоплин.
Я б плекала й надалі надії
І надалі рекла б про любов
Стрімкий напрям міняла б до мрії,
Аби тільки побачитись знов.
Я б пошила сама собі крила
І летіла б, летіла,летіла
Я б любила, якби ти хоч трохи
Полюбив так, як я полюбила.
5.03.18 20:31
***
Мій сизий орле, так звертаюсь вперше,
В розпуці дні зависли межи часу,
Зависли там, де ще, чомусь не вмерши,
Моя любов виходить на терасу.
І горизонти вічні розглядає,
І гасне день на переміну ночі,
Холоне чай, б’є місяць, вже й світає,
І сонце небо лагідно лоскоче.
А горизонт незмінно той же самий,
Рукою в даль – а він й не ворухнеться,
Поміж землею й небом так зухвало
Завис, як ми – між розумом і серцем.
06.09.18 20:56
***
Твій погляд – вічний вогонь,
Рука твоя – захист та спокій,
Твій голос торкає до скронь
Й в уяві малює кроки.
Малює найшвидший літак,
Автобуси, поїзд, машини –
Все те, аби просто так
Чимшвидше дістатись вершини.
Дістатись твоєї руки –
Дістатись могó Евересту,
Оббігти усі стежки
Й пірнути у мову жестів.
Спинити в обіймах час,
Зламати усі циферблати,
Включити старий добрий джаз
І просто від щастя літати.
01.09.18 21:05
***
Розбийся у морі краплею,
Потони серед шелесту трав,
Я для тебе лишуся згадкою,
Яку сам ти для себе украв.
Розбийся вітром у попелі,
Кричи, скільки духу хватне,
Скупайся росою у купелі,
Та часом пригадуй мене.
Тони у собí, як у мéні,
Не бійся кричати – кричи!
Збирай своє щастя у жмені
І сонцем за обрій втечи.
І, може, колись я у гості
На місяці срібнім заїду,
Світанок. Будильник. Постіль.
Від сну не лишилось і сліду.
14.02.2017
***
Сипле маятник квітками понад вечір,
Знову зорі свій будують діалог,
Я для тебе стану тою першою,
Що розвіє геть кубло усіх тривог.
І до краю фанатично незалежною,
Розламавши на куски стіну життя,
Я для тебе стану тою першою,
Що дістане із глибин всі почуття.
15.04.18
***
[Дарунок]
У твоїх руках є найбільший дарунок,
Найкраще, що можна було би просити,
І хоч не обрамлений він у пакунок,
Та вартість його можна лиш уявити.
Тобі він дається без плями й пилюки,
Але й діамантів на ньому нема,
Обожнює ніжність, як мамині руки,
Шанує завзятість, звитягу й діла.
Від тебе залежить його процвітання,
Тому, аби потім не стало сміттям,
Кидай геть додолу жалі і зітхання,
Бо в тебе в руках – твоє власне життя.
05.01.2019 23:59
***
Цікавий світ й цікаві в ньому люди:
Сказати правду важче, ніж збрехати.
Життя одне, а ми лиш деградуєм
І людяність ховаємо за ґрати.
02.02.2019 00:33







































