Обійми її так, як ніхто не обіймав,
Дай відчути легкість і простоту,
Дай силу, яку ти спіймав,
Пригорни її – душевну сироту.
Хвилини злості загубили душу,
Журба ж зруйнувала її сміх.
Затято говорила: «Мушу!»,
Коли не раз падала з ніг.
Обійми її і дай відчути спокій,
Вона ж боїться, як мале дитя.
Дай вогню душі тій одинокій,
Заховай від поганого життя.
Всього лиш трішки радості,
Благаю! Обійми її і не відпускай.
Заховай від людської заздрості,
Навіть злого погляду не підпускай.
Обійми її так ніжно й пестливо,
Хоча б на одну хвилину.
Захисти і обійми дбайливо,
Обійми її, як малу дитину.

04.07.16

Будильник на сьому рівно,
Гарячий чайник уже кипить.
До кави цукру не потрібно,
Терпкий смак тільки укріпить.
Музика – щоденний наркотик,
На повтор ставимо життя.
Важкий рок  та ніжний дотик,
А на вигляд – спокійне дівча…
Волосся русе, зав’язане легенько,
А по обличчю пасмо, як проміння сонця,
Пестить обрис так гладенько,
Та для неї це  лише дурниця.
Лиш очі кольору весни,
Як завжди, трохи ще сумні.
І ніби нічиєї тут нема вини,
Мабуть, впливають так пісні.
Одягнулась, немов збудувала щит, –
Кремезний, сильний, щоб ніхто
Не проводив нікчемний допит
Про те, що вже нею забуто…
Комусь важко програвати, комусь – мовчати,
Буває нестерпно триматися на ногах.
Навчись самому собі не брехати,
Бо іноді ми сильні тільки на словах.

16.08.17

І день для нас, як темна ніч,
І зло тепер сприймається, як радість.
Людська душа вважається за річ,
Такий наш світ, така реальність.
Вітання з уст звучать лукаво,
Скорбота – це всього лиш вид.
Із лицемірством люди ходять браво –
Людство творить власний геноцид.
Бо мрії стали неважливі,
Бо серце сповнене журби,
Бо до життя у сильному пориві
Ми втратили моральності скарби.

07.12.17

Не скажу слова, краще помовчу,
Не стану поряд, де кругом брехня,
Не сховаю погляд, краще утечу,
Не стану іншою, такою як щодня.

Почну з початку будувати щит,
Забуду злість, неспокій заховаю,
Закрию відчай, врахую дефіцит,
Але байдужість – це початок краю.

11. 10.18

Світ пахне холодом
Нестримно б’є в легені
Він мучить мене голодом
Кидаючи порожні жмені
І ніби все так само
І добре наче всім
Встаєм привично рано
І так минає безліч зим
Ти знаєш – я ніхто
Бо я так само в тому світі
Встаю як звично рано
А світ стоїть в подертій свиті...

27.01.19