Студенти-історики ТНПУ ім.В.Гнатюка
взяли участь у перегляді фільму
про Василя Стуса  "Заборонений"

Другий навчальний тиждень виявився доволі насиченим для студентів історичного факультету ТНПУ ім.В.Гнатюка. Окрім підготовки семінарських занять та подальшого знайомства з університетом, майбутні історики відвідали Державний архів Тернопільської області, а 11 вересня разом з деканом та викладачами взяли участь у перегляді фільму про Василя Стуса "Заборонений". 

Важко переоцінити значення кіно для сучасної української культури, особливо якщо воно присвячене важливим подіям та особистостям нашої історії, без яких не уявляєш незалежної Української держави. 

Ось відгуки студентів про перегляд

"Заборонений"... Так багато думок і емоцій  пробудив  цей фільм. 

Він змусив задуматись, наскільки мало і поверхнево ми знаємо про своїх героїв та як рідко згадуємо їх імена.

Здається, кожен студент ТНПУ, який відвідав показ цього фільму 11 вересня, не залишився байдужим до історії Василя Стуса та українських дисидентів і повністю зміг поринути в атмосферу того часу й проникнутись щирими емоціями. 

#ВсіХтоПротиТероруВстаньте – саме під таким закликом відбулась прем’єра фільму "Заборонений". 

Після показу в залі лунали оплески. Ніхто не хотів іти, всі просто мовчки стояли аж до завершення титрів - це була своєрідна шана тим, хто відчайдушно боровся за Україну ціною свого життя, а також тим, хто, памятаючи це, дав життя цій стрічці.

Тетяна Ковбасюк, студентка ІС-22

Сто хвилин...

Всього сто хвилин... Непереборний, вольовий та незламний дух, що впав тягарем роздумів та скував голос...

Варто усвідомити, що ця екранізація  - не просто вигадка, це жорстока, несправедлива реальність, на яку наштовхнулись вільні духом Ці люди, попри такий тиск, зуміли творити і відстоювати свої принципи... принципи народу. З тисяч людей, котрі в силу своєї покірливості та піддатливості  боялись визволення власного духу з поневоленого ярма, все ж знаходились ті,  що були двигуном національного відродження,  протестом проти знищення геному нації.

Власне, Василь Стус був одним з таких. Саме ця генерація дисидентів, подібна до здорових нейронних зв’язків, могла сформувати чисту свідомість, здатну продукувати  здорове духом суспільство.

Фільм яскраво висвітлив, що проблема двоєдумства, ницості та блюзнірства ніколи не буде повністю закрита. Зображення цієї вади підбурювало в мені відчуття огиди до представників тогочасного панівного режиму, та усвідомлення того, що в такому середовищі ти —  дресирований папуга, приречений думати за зразком, або дикий сокіл, який не здатен бути маріонеткою.

Фільм “Заборонений”  назавжди залишиться в моїй пам’яті як символ протесту нескорених проти гнилого режиму.

Марія Солтисяк, студентка ІС-22


Студенти історичного факультету після сеансу "Заборонений"