Для студентів-істориків третього курсу ТНПУ відбулася лекція у бібліотеці-музеї «Літературне Тернопілля». Їм розповіли про життя та діяльність визначного українського релігійного діяча, Єпископа Української греко-католицької церкви Андрея Шептицького.

В рамках курсу Релігієзнавства, що веде завідувач кафедри світової історії та релігієзнавства ТНПУ, професор Бистрицька Елла Володимирівна, студенти ознайомилися із артбуком, присвяченим Андрею Шептицькому. Взагалі, такі альбоми із інформацією про видатних українських діячів є своєрідною «фішкою» цієї бібліотеки. 

 

Особа Андрея Шептицького, здавалося б, є надзвичайно відомою, особливо для наших майбутніх істориків, проте і вони почерпнули багато нових знань для себе. Цікаво було дізнатися про те, що Шептицький мав особисту зустріч з Папою Левом ХІІ, під час якої він розповів про своє бажання йти у монастир Василіянського Чину. Понтифік благословив його і у 1900 році оголосив Андрея Шептицького митрополитом Галицьким. Відтоді почався  розвиток греко-католицької церкви в Україні, зокрема у Галичині.

Також студенти мали можливість переконатися у незламності духу митрополита. Все життя він відчайдушно боровся з важкою хворобою. В дитинстві Андрей перехворів на скарлатину. Хвороба дала серйозні ускладнення, які згодом призвели до ревматизму. Через те, що захворювання постійно прогресувало і прикувало Шептицького до інвалідного візка, у 1939 році митрополит навіть отримав спеціальний дозвіл від Апостольської столиці – правити Службу Божу сидячи. Також, внаслідок ускладнень хвороби, йому відняло праву руку, тому Папа дозволив тому христитися лівою.

Також митрополит та його родина потерпали від переслідувань радянської влади. У 1939 році брата владики Лева разом з дружиною та дітьми розстріляли співробітники НКВС, а маєток родини розграбували. Під час Першої світової владику відправили у заслання. Проте це не зламало дух Шептицького. Після повернення на Батьківщину митрополит все одно продовжував розвивати церкву. У вересні 1944 році Андрей Шептицький тяжко захворів. Передчуваючи свою смерть, він скликав до себе монахів, яким заповів не здаватися перед більшовицькою владою.

Ця людина завжди приходила на допомогу іншим. Зокрема, у часи Голокосту Андрей Шептицький переховував євреїв від нацистів. Чоловікам та жінкам, за ініціативи владики, видавали фальшиві документи, аби ті могли втекти за кордон. Також митрополит організував таємне вивезення 2000 дітей євреїв 14 серпня 1944 року. 

За своє життя Андрей Шептицькй встиг відкрити Львівську греко-католицьку богословську академію, Богословське наукове товариство, український католицький інститут. У 1905 році митрополит засновує Український національний музей та відстоює ідею Українського університету у Львові. У соборі Св. Юра Митрополит організував Народну школу ім. Грінченка для бідних дітей. Шептицький віддав усі свої землі для створення там шкіл.

Звісно, однієї лекції недостатньо, щоб охопити усі подробиці діянь митрополита, розбудовника Української греко-католицької церкви. Проте це може дати потужний поштовх для наукових звершень наших студентів, таких же визначних, як і постать Андрея Шептицького.