чиє ім'я носить ТНПУ
Автор близько тисячі наукових праць. Тільки етнографічних збірників він підготував і видав 58 томів. Збірники вченого містять 322 зразки колядок, 184 гаївки, 8822 коломийки, понад 700 анекдотів, 412 легенд, 1348 оповідок із демонології, 400 казок, 20 детальних описів похоронів, 319 творів так званого сороміцького фольклору.
Навчався у сільській школі. З 1880 року - у Бучацькій посполитій (народній) школі при греко-католицькому монастирі с.о. Василіян. Збирати етнографічні та фольклорні матеріали почав учнем Бучацької гімназії. Проте, наука коштувала йому численних хронічних недуг, з якими довелося боротися ціле життя. Того ж 1880 року під впливом прочитаної антології поезії львівського студентства він заводить зошит, в якому починає записувати народні пісні та оповідки. Цим зошитом Гнатюк започаткував свою першу фолькльорну збірку, яка у 1890 році налічувала понад 500 пісень.
Перед вступом до Станіславської гімназії за порадою пароха села Гри́горова отця Я. Бачинського звернувся до єпископа Юліана Пелеша, щоб той допоміг йому добратись до Колегії св. Атанасія у Римі, бо хотів стати місіонером та подорожувати (вакантне місце отримав інший).
Під час навчання в цісарсько-королівській гімназії Станіслава друкувався у бережанській газеті Л. Джулинського «Посланникъ», де була надрукована його перша стаття «Рукомиш». Вислав до москвофільської львівської газети «Новый Галичанинъ» (редактор П. Полянський) чималу збірку записаних народних пісень, коли чекав на рішення з Риму.
Саме робота над журналом “Життя і слово” сприяє зближенню В.Гнатюка з І. Франком. Восени 1897 року Гнатюка обирають головою студентського товариства “Академічна громада”.
Закінчивши Львівський університет, він обійняв посаду секретаря Наукового Товариства імені Шевченка.
Так Гнатюк став першим професійним науковцем-україністом у Західній Україні. За його сприяння на роботу у товариство взяли Івана Франка. І майже десять років їх єднала спільна праця під одним дахом.
Михайло Коцюбинський, Іван Франко та Володимир Гнатюк,
За спогадами композитора, фольклориста, музикознавця, академіка Ф.Колеси, котрий добре знав Володимира Михайловича, Гнатюк був чи не найдіяльнішим членом етнографічної комісії НТШ, що понад 30 років віддав збиранню, систематизації, популяризації творів української словесності, що відтворювали побут і світогляд народних мас. Разом із І.Франком В.Гнатюк складає план збирання та публікації народної творчості, створює програми для збирачів фольклору, враховуючи малописні жанри на території. Як член редколегії “Етнографічного збірника” та “Матеріалів до української етнології”, В.Гнатюк виконує не тільки збирацьку та наукову, але й велику організаційно-пошукову та редакторську роботу.
У період активної збирацької діяльності Володимир Михайлович здійснює шість етнографічних експедицій. Перша з них проходить у липні 1895 року, коли з О.Роздольським Володимир Гнатюк подорожує Закарпатською Україною.
Учасники з'їзду українських письменників у Львові з нагоди 100-річчя виходу в світ «Енеїди» Котляревського, 1898 р. Другий зліва у середньому ряду Володимир Гнатюк
У березні-квітні та липні-серпні 1898 року В.М.Гнатюк двічі обстежує західні райони Закарпаття, у 1897 році учений-дослідник відвідує південну Угорщину, а в 1899 році східну Словаччину. Під час шостої експедиції у 1903 році В.М.Гнатюк подорожує Угорщиною, заходить у села, де проживають українці.
Працьовитість Володимира Михайловича була гідна подиву. Результатом його експедиційної роботи стали шість томів фольклорно-етнографічних матеріалів, у яких міститься 1088 творів фольклорної лірики і прози, 115 наукових розвідок.
Наукова діяльність В.М.Гнатюка була високо оцінена сучасниками. Він був першим, хто вивів українську фольклористику на широкий шлях європейської науки. У 1902 році Російська академія наук обирає його своїм членом-кореспондентом.
Однак напружена наукова та суспільно-громадська діяльність не могла не відбитись на здоров’ї вченого. У 1902 р. у нього з’явилися ознаки туберкульозу, а згодом і інші хвороби.
Після 1903 року через поганий стан здоров’я вчений вже не виїжджав в експедиції: організував збирання фольклорних матеріалів через численних кореспондентів – учителів, студентів, освічених селян.
Загальний обсяг фольклорних збірників, виданих упродовж лише двадцятиріччя (1897–1918 рр.), становить близько 6000 сторінок.
1918 р. кандидатуру В. Гнатюка було висунуто у перші академіки новоутвореної Української Академії наук у Львові. У 1924 році В. Гнатюк стає дійсним членом Всеукраїнської академії наук, а ще раніше був обраний членом наукових товариств Чехії, Словаччини, Австрії, Німеччини, Швейцарії та Фінляндії.
До останніх днів свого життя В.Гнатюк відзначався винятковою працездатністю. Прикований до ліжка, він продовжував працювати.
6-го жовтня 1926 року о шостій годині вечора серце Володимира Михайловича перестало битися. Поховали видатного вченого на Личаківському кладовищі недалеко могили його друга і учителя Івана Франка.
Усе багатство й розмаїття творчої спадщини Володимира Гнатюка й досі, на жаль, не вивчено. Нині нам випадає нагода осягнути створений ним золотий фонд не лише української чи слов'янської, а й світової етнології.
У Тернопільському педагогічному університеті вивчення наукової спадщини нашого земляка розпочалося у 1991 році. Тоді була організована і проведена міжнародна конференція, присвячена 120-річчю від дня народження вченого. До Тернополя з’їхалися фахівці з Канади, Югославії, Польщі, Словаччини, Росії та всієї України. Вперше від часів "хрущовської відлиги", коли була надрукована монографія Михайла Яценка про Володимира Гнатюка, у нашому місті вийшов друком збірник матеріалів конференції. До цього дня книги про вченого виходили тільки за межами України.
19 листопада 1997 р. Постановою Кабінету Міністрів № 1293 Тернопільському педагогічному університету присвоєно ім`я відомого вченого Володимира Михайловича Гнатюка.
Науковці вузу та гості конференції внесли пропозицію про присвоєння імені Володимира Гнатюка нашому навчальному закладу.
На батьківщині В.М.Гнатюка у с.Велеснів з травня 1969 року працює етнографічно-меморіальний музей його імені, де можна ознайомитись з життям і творчістю видатного земляка.
Див також:
Деякі факти про взаємини Володимира Гнатюка і Михайла Коцюбинського: до 145-річчя Володимира Михайловича Гнатюка (1871-1926)
