«Мене люди мотивують читати
і я хочу мотивувати їх у відповідь»
Студентка ТНПУ розповіла
про читання та блогерство
Катерина Ковалик – студентка 2-го курсу спеціальності «Журналістика» Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Дівчина захоплюється читанням художньої літератури. Своє хобі вона комбінує з веденням книжкового блогу, написанням власних творів та навчанням в університеті. У книжковій Інтернет-спільноті Катя відома під ніком @katya.bookslover. Загалом аудиторія дівчини налічує 3416 підписників, з них 849 у Інстаграмі та 2567 у Тіктоці. В Інстаграмі дівчина найчастіше публікує відгуки на прочитані книжки, цитати з них та розповідає про свої емоції в процесі читання. У Тіктоці ж блогерка публікує гумористичні відео на книжкову тематику.
До вашої уваги Відео
Скільки загалом книжок налічує твоя домашня бібліотека?
Думаю, що у моїй колекції близько 300 книг. Насправді, я давно їх не перераховувала, але коли робила це востаннє – десь приблизно півроку тому, то їх було 260. За цей час кількість, безумовно, збільшилась.
Маленька частинка книжкової колекції Катерини
З якої книжки почався твій читацький шлях?
Це почалось ще з дитинства. Мені було приблизно років 7-8. Здається, я тоді була в «Сільпо» й побачила книжку «Походеньки Барда». У ній йдеться про собаку. Її я ще досі так і не дочитала, але вона в мене є.
Скільки часу ти відводиш на читання?
Як коли: під час канікул, коли у мене немає важливих справ, я можу присвятити читанню 10-12 годин на день. Коли починається навчання, то можу 2-3 години почитати. Та не дивлячись на зайнятість, намагаюся читати кожен день.
Чи є в тебе якісь особливі звички під час читання?
Є. Гадаю, що кожен книголюб має якісь свої певні фішки. Особисто я люблю клеїти стікери на певні моменти, які хочу виділити. Нещодавно я почала користуватися маркерами, для того щоб виділяти певні фрази або рядки. Також у мене є звичка завжди перевіряти, скільки сторінок має наступний розділ або ж скільки сторінок залишилось до кінця книжки.
Які книги ти могла б порадити тим, хто тільки починає свій читацький шлях?
Тут все залежить від жанру. Якщо хочеться чогось легкого та романтичного, то підійде «Гіпотеза кохання» від Алі Гейзелвуд або ж «На добраніч, Джун» Сари Джіо. Якщо це фентезі, я б радила книгу Аннет Марі «Червона зима». Це трохи важке фентезі, оскільки там описується японська міфологія і зустрічається багато незрозумілих слів та понять, але там є словничок, який рятує ситуацію. Ще з фентезі можу порадити «Незриме життя Адді Лярю» від Вікторії Шваб. Я б сказала, що це щось меланхолійне й ностальгічне. Ця книжка сподобається не всім, але, тим не менш, вона дуже цікава. І, звичайно ж, можу порадити книги королеви детективів – Агати Крісті.
Які, на твою думку, читання має переваги для розвитку особистості?
Я думаю, що це впливає на формування та висловлення думок, на словниковий запас людини. Загалом, читати це цікаво, і ще й до того розвиває уяву.
Катерина Ковалик - студентка ТНПУ та книжкова блогерка
Читання книжок для тебе просто хобі чи щось більше?
Це не тільки моє хобі, але й моє кохання. Це, напевно, моє все.
Як ти поєднуєш заняття улюбленою справою та навчання в університеті?
Мені важко вдається це поєднувати, тому що коли я постаю перед вибором: вчасно зробити домашнє завдання чи дочитати цікаву книгу, бо залишилось 40 сторінок, то мій вибір здається очевидним: читання, а не виконання завдань в університет. Хоча я можу не виспатись, назбираються борги з навчання, але про ці наслідки я думатиму та шкодуватиму потім.
Окрім читання ти також ведеш книжковий блог. В який момент прийшла ідея його створити?
На початку 2021-го року в моїй стрічці в Тіктоці почало з’являтися багато відео на книжкову тематику. З кожним днем їх ставало все більше і більше. Це почало впливати на мої книжкові бажанки, на книги, які я купувала, читала та чекала на український переклад. Потім я задумалась: «Чому хтось наважується це робити? Тобто, ці люди настільки люблять читати, що просувають своє захоплення в маси?». Я вирішила, що варто також спробувати це зробити.
Все почалося з акаунту в Інстаграмі. Щоправда, спочатку я там була не надто активна: публікувала 1-2 дописи на місяць. В 2022 році вже почала активно вести книжковий акаунт в Тіктоці. Завдяки цьому аудиторія зростала в усіх соцмережах, що є для мене певною мотивацією працювати і надалі, не забувати про блог, а навпаки – більше читати і більше говорити про це.
Які найбільші труднощі траплялися на твоєму блогерському шляху? Як ти їх подолала?
Важкий для мене період припав на перші місяці повномасштабного вторгнення. Тоді в книжковій спільноті почалися активні суперечки щодо російських книг: залишати їх чи ні, продавати їх чи ховати по далеких закутках. Тоді українці вже почали відмовлятись від всього російського в своєму інфопросторі. Це стосувалося книг також.
Це було доволі важко, оскільки я відчувала, що маю свою позицію стосовно цієї ситуації і маю її висловити. Я розуміла, що краще не робити цього в агресивній формі, адже така манера викладу думок викличе негативну реакцію аудиторії у відповідь. Тому це було доволі важко, оскільки ти не можеш висловити все, про що думаєш в повній мірі. Навіть зараз ще зрідка трапляються відео, де книжкові блогери всіляко захищають книги російською мовою та книги російських авторів попри повномасштабне вторгнення та терористичні злочини росії. Я думаю, що дана проблема ще довго буде триматись, як би прикро це не було.
Розмови з дівчиною надихають на читання
Ти ведеш блог заради свого задоволення чи ставиш перед собою конкретну мету?
Коли я тільки починала бути блогером, то в мене була конкретна мета: набрати велику, активну аудиторію і почати співпрацю з книжковими видавництвами. Проте, зараз в мене таке бажання зникло і тепер хочеться продовжувати це вести просто для себе, оскільки мене люди мотивують читати і я хочу мотивувати їх у відповідь.
Для мене книговидання – це серйозна річ. Є багато книжок, які я хочу бачити українською. Якщо не буде попиту на них та відповідної аудиторії – то не буде і цих книг. Ось так у книжковій сфері все взаємопов’язане
Як ти думаєш, що робить твій блог унікальним та не схожим на інші?
Я вважаю, що тут справа в відгуках, тому що кожен книжковий блогер пише відгуки по-різному: хтось приділяє більше уваги фото, хтось пише більше особистих вражень, хто приділяє більше часу анотації до тої чи іншої книги.
Особисто мені дуже подобається знімати розмовні сторіс, тому що на них я отримую великий фідбек.
Блог студентки в Інстаграмі
Чи береш ти натхнення для своїх творів та віршів з прочитаних книжок?
Скоріше ні, аніж так. В мене просто є улюблені жанри, і написання того чи іншого фрагменту або вірша підпадає під певний настрій. Наприклад, коли в мене веселий або ж піднесений настрій, то я починаю думати про такий жанр як ромком (романтична комедія). Я починаю створювати в своїй уяві персонажів, стараюсь продумувати сюжет, який не був би дуже примітивним. Деколи в мене переважає похмурий настрій, тоді думається фентезі, в якому присутні, до прикладу, війна і жорстокість.
Раніше всі свої думки я записувала в нотатки на телефоні. Деколи я могла придумати якусь одну певну сцену, але до неї ще був потрібен початок та кінець. Колись я цим активно займалась, але зараз більше уваги приділяю саме читанню книжок.
Чи плануєш ти в подальшому серйозно займатися письменництвом?
Це моя мрія, яка зі мною ще зі шкільних часів. Вперше я спробувала писати наприкінці початкової школи. Першим моїм твором була історія про кошеня. Я написала 2 розділи, але потім, на жаль, загубила цю нотатку. На той час це було для мене дуже трагічно. Проте, я сподіваюсь, що я не закину це діло остаточно і колись я доведу його до кінця.
Який із твоїх віршів найбільше відгукується тобі всередині?
Це вірш, який я написала минулої весни. На мене настільки повпливали воєнні події, що всі мої емоції вилилися в творчість:
«Знаєш як це
коли думаєш що сильніше вже
боліти не може?
а воно виявляється може…
і болить так довго
так безперервно
що ти вже звик до цього
знаєш як це
забути всі дні що були
тому що почалась зовсім інша реальність?
ці дні просто стерлись,
вони стали попелом
їх не можливо згадати
знаєш як це
настільки звикнути до тривожності
що тобі здається ніби це
нормальний стан?
твоє серце завжди б’ється швидко
а думки крутяться у вирі, який
тебе ж кидає у прірву болю і страху
Знаєш як це
хотіти врятувати цілий світ
в той момент
коли ти не можеш врятувати навіть
себе»
Що б ти порадила людині, яка хоче почати вести свій книжовий блог?
Не боятись почати цю справу. Коли я тільки починала, то не знімала свого обличчя та не записувала розмовні сторіс. У мене був страх, що це може побачити хтось зі знайомих, що в них буде реакція, яку я не сприйму. Але я зрозуміла, що якщо це справа, якою ти гориш і хочеш займатись, потрібно начхати на думку інших і на їхні стандарти, треба просто робити те, що ти хочеш і як ти це хочеш робити.
Чи допомагає тобі захоплення книжками у твоїй майбутній професії?
Трохи так. Як я вже згадувала раніше, читання має вплив на мій словниковий запас і на те, як я викладаю думки. Та й люблю думати про те, що рано чи пізно, я вже працюючи журналістом, зможу більше висвітлювати тему книг і наших видавництв у друкованих чи інтернет-виданнях або на телебаченні, особливо враховуючи теперішню ситуацію з повномасштабним вторгненням і конкуруванням з книгами російських видавництв (а гадаю що ця тема ще довго буде актуальною).
Бесіду проводила студентка групи Ж-24
Ірина Канюка
