Ювілейна академія «Чуєш земле, я син твій!», присвячена 90-річчю від народження Степана Будного, відбулась у світлиці Тернопільської обласної організації Національної спілки письменників України.

Запрошуємо переглянути  світлини

Відкрила подію доцентка кафедри української та зарубіжної літератур і методики їхнього навчання Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка, кандидатка філологічних наук Марія Данилевич, яка акцентувала увагу на тому, що:
 «Степан Будний належить до числа письменників, які дуже рано пішли з життя, небагато своїх творів побачили надрукованими. Але вірші та ліричні прозові мініатюри його авторства від самого початку відзначаються зрілістю форми і змісту, що не задовольняється затертими істинами, а вперто шукає своїх. Наприкінці 50-х років ХХ століття в українську літературу в його особі увірвався голос вітаїстичного оновлення, утвердження гуманістичних цінностей, самоствердження особистості, кредо якої – любов і поступ. Письменник був талановитим мистцем-новатором, котрий виростав з чистих джерел рідного Поділля, тягнувся до сонця і в цьому знаходив сенс свого існування. Як справжній поет і ніжний лірик Будний не став бездумним співцем своїх почуттів і переживань. Він був поетом-філософом, який виразив важливі риси духовного портрета свого покоління».

На урочисту подію до письменницької спільноти завітало багато гостей. Із рідного села Степана Будного – Струсова приїхала вчителька української мови і літератури, керівниця шкільного музею Тетяна Петрівна Вайда разом із мистецьким гуртом виконавців. Серед яких учениця 11 класу Струсівського закладу загальної середньої освіти імені Степана Будного Христина Киба, яка прочитала вірш Будного «О матері поетів всіх століть». Есей «Розмова з любов’ю» – її однокласниця Владислава-Євгенія Заяць. Христина Киба виконала пісню на слова Будного «Мій старий білокамінний дім», музику до якої написав Володимир Вайда. Акомпанував учень 7 класу Варваринської гімназії Марко Ліпницький (саксофон) та Христина Киба (клавіші). Шанувальниця творчості Будного Ірина Скасків (Міністерство управління ветеранів області), Інна Кінь - вчителька української мови і літератури із Великого Ходачкова, яка презентувала нове поетичне видання, всеукраїнський поетичний альманах "Сніп".

Поетичні твори поета на піднесено-врочистій хвилі декламували письменниці Василина Вовчанська, Галина Шулим, доктор мистецтвознавства, професор Олег Смоляк.

Долучились до святкового дійства мистці із кафедри музикознавства та методики музичного мистецтва магістрант факультету мистецтв ТНПУ Богдан Грушецький (кларнет) та аспірант Степан Буранич (акордеон). У їхньому виконанні прозвучала відома «Мелодія» Мирослава Скорика.

До мистецького гурту приєдналась незрівнянна і талановита магістрантка цього ж факультету, обдарована співачка Ілона Артемович. Лемківська народна пісня «Ой верше мій, верше» покорила серця присутніх.

Цікаво і пізнавально розповіла про Струсівський шкільний музей Тетяна Вайда. Для багатьох, хто ніколи там не був, це стало приємним відкриттям. Співак Ігор Вовчак подарував низку пісень на слова Степана Будного, музику до яких написав напередодні. Легендарний тернопільський поет Олег Герман поділився найсокровеннішими поетичними рядками – щойно написаними.

Найсакральнішою миттю було вручення обласної літературної премії імені Степана Будного тернопільській літераторці Нелі Дриботій. Щемно і ніжно читала вона вірші Степана Будного, ділилась своїми відчуттями після ознайомлення із творчістю поета.

Привітати Нелю Дриботій прийшли лауреати минулих років: письменниця Ольга Атаманчук, поетеси Надія Тарасюк, Наталія Близнюк, Іванна Тарас, народний артист України В’ячеслав Хім’як. Подарунком від пана В’ячеслава стали майстерно прочитані ним поезії Миколи Вінграновського та Ліни Костенко.

Зворушливою несподіванкою для всіх стало розгортання прапора бійця Михайла (95 ОДШБ) із дарчими написами побратимів, який з його дозволу привезла рідна сестра Мирослава Чемерис із Підгайців. Літератори з цього містечка, десант яких привіз звідти письменник і керівник тамтешньої літстудії Богдан Манюк, були на особливому творчому піднесенні. Пан Богдан презентував нову унікальну книгу «Шоа» (драматична поема), яка побачила світ у міжнародному видавництві «Каяла». Це моторошна історія Голокосту в Підгайцях, де було знищено 5 тисяч українських євреїв. Про роботу над книгою розповів її літредактор, письменник Володимир Кравчук.

Професор Олег Смоляк подарував добрий пакунок книг до Струсівського музею: спогади про Ярослава Павуляка, про Степана Сапеляка та інші. Зобов'язав струсівчан не відкладати в шухляду, а вже починати писати спогади про Степана Будного і надрукувати окремим виданням.

Приємно здивували цього разу молоді початківці: поетеси із Підгайців та Старого Вишнівця – Вікторія Скасків та Наталія Лукащук-Іващук. До слова, режисер театральної студії, яка працює у ЗУНУ-ті Борис Салабчук запросив Вікторію Скасків, студентку цього ж вишу, на одну з ролей у їхній новій виставі «У закутку душі хай буде трохи сад» (за творами Ліни Костенко).

Насиченим на події був сьогоднішній день, неповторним у своїх багатоколірних барвах-відчуттях. Недарма багаторічний очільник літературного об’єднання Зіновій Кіпибіда щиро зізнався, що упродовж останніх двадцяти років такого зібрання не пам’ятає.

Дякуємо нашим захисникам і захисницям, що сьогодні у нас була можливість зібратися гуртом. Дякую, всім, друзі!