Студентка ТНПУ про дитинство, 

самореалізацію та доросле життя

Діана Доманіна - студентка 2 курсу спеціальності «Журналістика»  Тернопільського педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Ще до початку повномасштабного вторгнення дівчина разом з родиною проживала в місті Херсоні, але через загрозу життю, була змушена переїхати в інше місто. Так Діана опинилася в Тернополі, де живе та навчається протягом двох років.

• Почнемо з дитинства. Розкажи, будь ласка, де ти народилася? 

• Я народилася в  Херсоні, в російськомовному місті. І більшу частину свого життя, років до дев'ятнадцяти розмовляла російською мовою. 
  
  

• Ким працюють твої батьки? 

• Моя мати домогосподарка. Вона вчилася на кухаря-кондитера, але в неї, на жаль, не вийшло з кар'єрою. А батько в мене все життя працював ковалем.
  
  

•  Діано, ким ти хотіла стати, коли була дитиною? 

• Якщо чесно, то це таке реальне дитяче бажання, але я хотіла стати кілером. Хоча розумію, що це було б неможливо здійснити в реальному житті.
  
  

• На кого з дорослих ти хотіла бути схожою?

• Ну насправді я навіть не знаю. В мене не було такого прикладу в сім'ї. Можливо, це був персонаж з фільму. Скоріш за все з фільму  “Голодні ігри”. Так, це головна героїня цього фільму і вона, як на мене,  була доволі сміливою, сильною жінкою. І я реально хотіла бути схожою на неї. Від того ж і пішло моє бажання стати кілером і стріляти з лука, як головна героїня.
  
  

• Чи була у твоєму житті така книга, яка сильно на тебе вплинула?

• Я не дуже багато читаю і не можу сказати, що в мене була  книга, яка дійсно на мене вплинула. Памʼятаю одну, яка мені так чомусь запамʼяталась. Насправді вона була дуже важка для мого віку, бо мені було десь 14 років, тоді я прочитала “Три товариші” Еріх Марія Ремарка. Випадково знайшла в бабусі цю книжку і вирішила по дорозі додому її прочитати. Навіть не памʼятаю конкретно що там було, лише памʼятаю, що в кінці хтось помер, вибачте, але я навіть суті не зрозуміла… Проте досі памʼятаю той стан і те, що це дуже страшна книжка.
  
  

• Ще хочу поговорити з тобою про навчання, тобто про твоє сьогодення. Розкажи, будь ласка, де ти навчалася після школи.

• Після школи ніде не навчалася, але намагалася вступити в коледж, який пов'язаний з мистецтвом, Я хотіла бути режисеркою. У мене був екзамен, на якому мені потрібно було розповісти байку, вірш і ще щось. Але проблема в тому, що мені не вистачило якоїсь такої ексцентричності чи що. Тож мені сказали, що я маю бути більш емоційною. Мені тоді стало дуже сумно, я розплакалася і просто пішла з екзамену. От, власне, на цьому і закінчилося моє навчання в цьому коледжі.
  
  

• Чому ти вирішила все-таки обрати  журналістику?

• Насправді на мене вплинула моя тітка. Колись вона водила мене до астролога, де мені нагадали, що я маю бути режисером або займатись чимось дотичним до цієї професії. Потім коли я вже вирішувала вступати в університет, то зрозуміла, що бути режисером це, певно, не моє. Я б хотіла спробувати щось більш спокійне й обрала журналістику. Але зараз розумію, що журналістика це не надто спокійна професія. Взагалі не така, як я собі уявляла.
  
  

• Що тобі найбільше подобається в журналістиці? 

• Ну, напевно, це можливість подорожувати та зустрічати нових, дійсно цікавих людей. Якщо ви працюєте у сфері, що пов'язана з медійними особистостями, це дуже захопливо.
  
    Група журналістів, у якій навчається Діана
  
  

• Чи займаєшся ти ще чимось, окрім навчання? 

• В мене ще є одна справа. Насправді я тільки почала і не знаю, чи вийде у мене. Я вивчилася на перукаря, пройшла курс та зараз практикуюсь на роботі. Поки мені цікаво. Думаю, що я би хотіла і далі цим займатись. Не можу сказати, що в мене все ідеально виходить, але я намагаюсь нормально сприймати усі помилки, які трапляються, бо лише вчусь. 
  
  

• А чи підтримали тебе рідні та друзі? 

• Частина моїх рідних досі не знає, що я цим займаюся. Я їм не казала, тому що знаю, що вони поставляться до цього негативно, оскільки вважають, що я маю бути журналістом. Але моя мати, наприклад, підтримала мене та сказала якщо я дійсно цього хочу, то варто хоча б спробувати. Друзі теж мене повністю підтримали. З цим все нормально. 
  
  

• Діано, а чи була ти за кордоном?

• Я ніколи не була за кордоном та навіть Україною майже не їздила. Я була у Вінниці, Тернополі та Одесі проїздом.
  
  

• Нагадаю, що ти була у Львові з одногрупниками. 

• Точно! Ще й у Львові була, я вже і забулася.
  
     Подорож Діани у Львів з групою Ж-24
  
  

• А якби була можливість, то яку країну ти б хотіла відвідати?

• Хочу відвідати Норвегію. Мені дуже подобається природа цієї країни. Я колись дивилась блог Птушкіна, де він подорожував Норвегією. І тоді я не могла відірватися. Якщо чесно, то зазвичай дивлюсь такі відео краєм ока, а сама займаюсь паралельно чимось іншим, але тут дивилася максимально уважно.
  
  

• Ти щойно згадала про Птушкіна, я знаю, що це відомий український блогер та телеведучий. Розкажи мені, будь ласка, кого з блогерів ти ще дивишся на ютубі?

• Люблю дивитися “Левів на джипі”. Це відомий гумористичний канал. Також часто дивлюся огляди на різні фільми або серіали. Декілька таких є, але вони не дуже відомі. Наприклад “Копійка” так цікаво називається канал. А ще люблю летсплеї дивитися, оскільки в мене нема такого комп'ютера, щоб грати в те, що я хочу, тому я іноді заходжу подивитися, як інші люди грають якісь цікаві ігри.
  
     Діана Доманіна - студентка спеціальності "Журналістика"
  
  

• Діано, а зараз хочу поговорити з тобою на зовсім протилежну тему. Чи віриш ти в Бога? 

• Колись в дитинстві в мене була подружка, разом з якою ми ходили до церкви. Тоді я була дійсно вірянкою. У нас навіть були зустрічі в церкві щонеділі. Мене завжди запрошували, а там ми обговорювали різні цікаві питання та ділилися своїми враженнями. Але, на жаль, зараз я не вірю в Бога. Не знаю чому так, можливо, на це вплинула війна.
  
  

• Коли останній раз ти була в церкві?

• Останній раз я навіть не пам'ятаю, але це ще було до повномасштабної війни в Херсоні. Певно, що на Пасху разом з батьками, ми  ходили до церкви святити Великоднього кошика.
  
  

• Який був для тебе останній рік та яку подію ти вважаєш для себе головною?

• Серед таких подій в моєму житті, мабуть, те, що я пройшла курси перукаря та зараз працюю. В цілому останній рік для мене був доволі продуктивний в порівнянні з попередніми роками. Зараз я почала рухатися в якомусь новому напрямку. Сподіваюсь, що все буде добре і надалі! 
  
  

Катерина Гуменна Ж-24