Таємниці бабусиної скрині:

як вишивані рушники опинилися на вбранні 

студентки ТНПУ

 

Коли я знайшла стару скриню в дідовій хаті, де прожило не одне покоління, то виявила велику кількість вишитих рушників моєї прабабусі Гельки. Усі узори були прикрашені різноколірними та яскравими нитками, які надавали рушникам якийсь магічний вигляд і пахли п’ятдесятилітньою давниною. І я вирішила – хочу створити із них сукню.

Було важко обрати з якого ж рушника це зробити. Побачила червоний узор на білому полотні й одразу згадала пісню: «Червоне, то любов…»

Вишивана сукня не лише предмет гардеробу, 

а своєрідний артефакт

Я намалювала простим олівцем у блокноті майбутню модель своєї вишиваної сукні. Продумала, де повинні бути розташовувані елементи вишивання, додала трішки сучасності: пишні рукави зі срібними ґудзиками, пояс, який підкреслював талію. Знайшла кравчиню, яка зацікавилася моєю пропозицією пошити сукню. Наталія порекомендувала, де краще буде розмістити вишивку, щоб бабусині рушники ожили знову. «Якщо ти хочеш, щоб сукня максимально відповідала епосі того часу, то вона повинна бути довгою. Вишивка має прикрашати лише груди і руки, оскільки так це було у давнину. Декорувати сукню гарно вишитим поясом», – порадила кравчиня.

Приступили до реалізації цієї краси. Пошиття вишиваної сукні із цих рушників для мене – це спроба об’єднати покоління, створити місток між минулим і сучасним. Кожен хрестик, кожен стібок, який зробила моя прабабуся переносить мене в час, коли рушники були не просто предметом побуту, але і засобом вираження творчого начала. Спочатку були великі сумніви чи вийде сукня такою, якою я її бачу у своїй голові, але перша ж примірка розвіяла всі мої сумніви. У кравчині – золоті руки. Вона втілила мій образ у життя.

Трансформована мною сукня зі скрині прабабусі

Завдяки цьому проєкту я відчула, що не лише зберігаю спадщину своєї родини, а й надаю їй новий життєвий подих. Моя вишивана сукня стає не лише предметом гардероба, а й своєрідним артефактом, який перетинає час та зберігає дух минулих поколінь у сучасному світі моди.

Неодноразово я чула різні компліменти щодо моєї сукні. Людям було цікаво, де ж можна придбати таку сукню ручної роботи, але коли я відповіла, що це мій власний дизайн, одразу йшли пропозиції щодо її купівлі. Без жодних вагань і сумнівів я відмовляла, бо знала, що ніколи не продам свою першу вишивану сукню, яку так довго створювала, як у своїй голові, так і в пошитті.

Автентична вишивка на сучасній жилетці

Другою моєю задумкою стала вишивана жилетка. Тут я одразу знала, що вона буде зроблена із синьо-білої вишивки бабусі Стефи, яка зроблена з американських ниток, які 35 років тому були дефіцитом. Надихали мене старі фотографії із сімейного альбому, де усі мої предки одягнені в автентичні вишиванки, які були доповнені також і прикрасами: ґерданами, злуками та селянками.           

Модна жилетка з елементами старовини

Мода циклічна, ми можемо це побачити скрізь, оскільки молодь прагне мати у своєму гардеробі вироби української культури й елементи прикрас. З ними сучасний образ модниці виходить багатшим, стильним, неординарним, колоритним.

Вишиваний комірець 

як неординарний декор сучасної модниці

Основне моє прагнення, коли я створюю новий образ – показати власне бачення світу, як може виглядати рушники з бабусиної скрині на  вбранні. Так і появилася ідея створити комірець з кутасиками. Цей декор для мене є неординарним елементом в гардеробі сучасної дівчини. Я точно знаю, що жодна з моїх одногрупниць такого немає.

 

    Комірець з вишивкою, який символізує щастя і любов

У сучасному світі, де технології швидко розвиваються і мода мінлива, рішення пошити сукню, жилет чи комірець з вишитих рушників прабабусі/бабусі виглядає, як крок у минуле, спрямований на збереження традицій та створення чогось унікального. Вишиті рушники – це не просто матеріальні речі, а витвори мистецтва, де кожен стібок має свою історію. Вони віддзеркалюють тепло та увагу, яку вона вкладала у свою роботу.

Ці рушники стали символом родинних зв'язків і турботи, вираженням власної ідентичності та трансформацією в сучасні модні тренди.

Студентка третього курсу
спеціальності «Журналістика»
Вероніка Ващак