Видатні випускники

Струганець Любов Василівна

доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри методики викладання української мови і культури мовлення ТНПУ ім. В. Гнатюка

Біографія

Народилася 25 липня 1967 року у м. Тернополі. У 1988 році закінчила з відзнакою Тернопільський державний педагогічний інститут. Працювала вчителем української мови і літератури у середній школі № 24 м. Тернополя. З 1989 року – викладач Тернопільського державного педагогічного інституту. Після навчання в аспірантурі у 1996 році захистила кандидатську дисертацію на тему “Культура української мови і мовна особистість учителя”. У 1998–2001 роках була докторантом кафедри стилістики української мови Національного педагогічного університету імені М. Драгоманова (Київ). У листопаді 2002 року в Інституті української мови НАН України захистила докторську дисертацію на тему “Динаміка лексичних норм в українській лексикографії ХХ століття”. З липня 2003 року – завідувач кафедри методики викладання української мови і культури мовлення Тернопільського державного (з серпня 2004 – національного) педагогічного університету імені Володимира Гнатюка.

Сфера наукових інтересів – культура мови, соціолінгвістика, лексикологія і стилістика української мови, методика навчання у вишах. У науковому доробку понад 100 публікацій. Серед них – навчальний посібник “Теоретичні основи культури мови” (Тернопіль, 1997), словник термінів “Культура мови” (Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2000), монографія “Динаміка лексичних норм української літературної мови ХХ століття” (Тернопіль: Астон, 2002), навчально-методичні посібники для вищої школи. Керує мовознавчою секцією у філологічній комісії Тернопільського міського осередку Наукового товариства імені Шевченка. Член спеціалізованих вчених рад із захисту дисертацій у Національному педагогічному університеті імені М. Драгоманова (Київ) і в Прикарпатському національному університеті імені В. Стефаника (Івано-Франківськ).

Лановик Мар’яна Богданівна

доктор філологічних наук, професор

Біографія

Доктор філологічних наук, професор. Народилась 11 квітня 1972 року у м. Тернополі. У 1994 р. закінчила філологічний факультет Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. З 1994 по 1997 була аспірантом кафедри теорії літератури та порівняльного літературознавства. 25.11.1997 в Інституті літератури ім.Т.Г.Шевченка НАН України захистила кандидатську дисертацію на тему „Функціонування літературно-художнього образу в українсько-англійських перекладах (на матеріалі англійських перекладів поезій І.Калинця та І.Драча)” зі спеціальності 10.01.06 – теорія літератури.

З 2003 по 2006 р. була докторантом кафедри теорії літератури та порівняльного літературознавства. 26.02.2007 в Інституті літератури ім.Т.Г.Шевченка НАН України захистила докторську дисертацію „Проблеми художнього перекладу як предмет літературознавчої рефлексії” зі спеціальності 10.01.06 – теорія літератури. З 1994 року викладала низку навчальних дисциплін на філологічному, психолого-педагогічному факультетах, факультеті іноземних мов.

Розробила ряд навчальних курсів, серед яких – українська усна народна творчість, порівняльне літературознавство, історія літератури Великобританії, історія літератури США, антична література, україномовні спецкурси з історії та теорії літератури для студентів філологічного факультету; англомовні спецкурси з проблем перекладознавства для студентів факультету іноземних мов. З 2001 – член спеціалізованої вченої ради по захистах кандидатських дисертацій при ТНПУ ім. В.Гнатюка. На сьогодні – автор близько ста публікацій з проблем історії та теорії літератури, порівняльного літературознавства, перекладознавства, фольклористики. У 2003 р. нагороджена почесною відзнакою Міністерства культури і мистецтв України „За досягнення в розвитку культури і мистецтв”.

Основна сфера професійних зацікавлень – літературознавча та культурологічна парадигматика, герменевтика, семіотика, фольклористика, перекладознавство, проблеми міжнаціональної та міжмистецької взаємодії.

Лановик Зоряна Богданівна

доктор філологічних наук, професор

Біографія

Народилась 11 квітня 1972 року у м.Тернополі. У 1994 р. закінчила філологічний факультет Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. З 1994 по 1997 була аспірантом кафедри теорії літератури та порівняльного літературознавства. 25.11.1997 в Інституті літератури ім.Т.Г.Шевченка НАН України захистила кандидатську дисертацію на тему „Творчість Остапа Тарнавського у двоколійному літературному процесі” зі спеціальності 10.01.01 – українська література. 1997-2003 рр. – асистент, а пізніше – доцент кафедри історії української літератури.

З 2003 по 2006 р. була докторантом кафедри теорії літератури та порівняльного літературознавства. 27.02.2007 в Інституті літератури ім.Т.Г.Шевченка НАН України захистила докторську дисертацію „Біблійна герменевтика: становлення, методологія (символіко-алегоричний аспект літературознавчого дискурсу)” зі спеціальності 10.01.06 – теорія літератури.

З 1994 року викладала низку навчальних дисциплін на філологічному факультеті та факультеті іноземних мов. Розробила ряд навчальних курсів, серед яких – українська усна народна творчість, історія української літератури першої половини ХІХ ст., історія української літератури кінця ХІХ – початку ХХ століття, історія зарубіжної літератури ХІХ ст., історія зарубіжної літератури кінця ХІХ – початку ХХ століття, „Вступ до літературознавства”, спецкурси з історії та теорії літератури для студентів філологічного факультету та факультету іноземних мов, зокрема „Історія української літератури діаспори”.

З 2008 – член спеціалізованої вченої ради по захистах кандидатських дисертацій при ТНПУ ім. В.Гнатюка. На сьогодні – автор близько ста публікацій з проблем історії та теорії літератури, біблійної герменевтики, історії літератури української діаспори, фольклористики. У 2003 р. нагороджена почесною відзнакою Міністерства культури і мистецтв України „За досягнення в розвитку культури і мистецтв”.

Основна сфера професійних зацікавлень – історія та теорія літератури, біблійна герменевтика, фольклористика, українська емігрантська література, проблеми міжмистецької взаємодії.

Козачок Ярослав Вікторович

доктор філологічних наук, професор

Біографія

Народився 17 січня 1965 року в м. Бучач Тернопільської області. Закінчив із золотою медаллю Бучацьку сш № 1. У 1986 році з відзнакою закінчив філологічний факультет Тернопільського державного педагогічного інституту ім. Я.Галана. У ТДПІ з 1986 року. Працював на посадах асистента, старшого викладача, доцента до 2001 року. З 1988 по 1990 роки проходив стажування в Інституті літератури ім. Т.Шевченка НАН України.

У 1991 році закінчив аспірантуру КДПІ ім. Горького. З 1995 по 1999 рік навчався в докторантурі Національного педагогічного університету імені М. Драгоманова. З 2001 по 2002 роки – доцент кафедри гуманітарних дисциплін Тернопільського інституту післядипломної освіти. З 2002 по 2006 роки – проректор Національного авіаційного університету, професор кафедри журналістики.

З 2006 по 2009 роки перебував на державній службі в Секретаріаті Президента України на посадах головного консультанта-інспектора, заступника завідувача відділу, завідувача відділу, заступника керівника департаменту, заступника керівника Головної служби з внутрішньополітичних питань та регіональної політики – керівника департаменту. З грудня 2009 року – професор кафедри української літератури та компаративістики Київського університету ім. Б.Грінченка.

Державний службовець 3 рангу. З березня по липень 2010 року – професор кафедри української літератури та компаративістики Київського університету ім. Б.Грінченка.

З липня 2010 року – завідувач кафедри журналістики, а з вересня – проректор  Національного авіаційного університету. Автор понад 50 наукових праць, серед яких 3 монографії, 2 посібники та підручники. Є членом 2 спеціалізованих вчених рад – Київського національного університету ім. Т.Шевченка та Київського університету імені Б.Грінченка. Доктор філологічних наук, профессор, відмінник освіти України, нагороджений Почесною грамотою МОН України.

Семків Ростислав Андрійович

директор видавництва "Смолоскипом"

Біографія

Випускник філологічного факультету 1997 року, кандидат філологічних наук, доцент кафедри літератури та іноземних мов Києво-Могилянської академії.

Директор видавництва "Смолоскипом". Лауреат ІІ премії літературного конкурсу "Смолоскипу" в номінації "Есеїстика" за 1999 рік. В 2000 році була видана збірка есеїв "Фрагенти". З осені 2004 року виконує обов'язки директора. Основний напрямок діяльності - менеджмент усіх програм та ініціатив "Смолоскипа".

Осадко Ганна Володимирівна

Українська письменниця, художниця, ілюстраторка книг, членкиня НСПУ, кандидат філологічних наук України
Біографія
Народилася 4 червня 1978 року у родині тернопільських інтелігентів. Навчалася в гімназії та школі мистецтв, у підлітковому віці почала писати вірші, перші з яких були опубліковані в місцевій періодиці. Її поезія прозвучала на Віче в Тернополі 1991 року під час святкування проголошення Незалежності України. У 2000 році закінчила філологічний факультет Тернопільського педагогічного університету, після чого продовжила навчання в аспірантурі. 2006 року здобула науковий ступінь кандидата філологічних наук, захистивши дисертацію на тему «Знакові образи-символи як стильові чинники в поезії та прозі символізму (на матеріалі творчості Петра Карманського)».Працювала викладачкою української мови для іноземних студентів Тернопільської медичної академії (2000–2002). З 2003 року співпрацює з видавництвом «Навчальна книга — Богдан» як літературна редакторка, ілюстраторка та маркетологиня. У 2014 році стала кураторкою благодійного проєкту «Книжка одного вірша», спрямованого на підтримку військових і їхніх родин. У 2022–2023 роках брала участь у міжнародних літературних резиденціях: The Borderland/Ukraine (Польща, Красногруда) та в місті Гайдельберг (Німеччина) як лауреатка премії імені Гільди Домін для митців у вигнанні.Авторка 15 дитячих книжок, серед яких «Хто живе у морі», «Дивні звірі», «Пластилінові Загадки», «Котячі мрії». Як художниця Ганна Осадко працює в різноманітних техніках: графіка, колаж, ілюстрації з пластиліну та скла, валяє із вовни. Мала персональні виставки у Львівському музеї скла — виставку «Пляшка віршів» (2010 р.) та у Національному музеї літератури України — виставку «Пластилін, перо і скло» (2012 р.).У 2013 році книжка Івана Андрусяка «Вісім днів із життя Бурундука» з ілюстраціями Ганни Осадко ввійшла до престижного щорічного каталогу найкращих дитячих видань світу «Білі круки» 

Махно Василь Іванович

Український поет, прозаїк, есеїст, перекладач, літературознавець, член Національної спілки письменників України, учасник літературного гурту «Західний вітер», кандидат філологічних наук, член міжнародного ПЕН-клубу,  Член Українського ПЕН
БіографіяНародився 8 жовтня 1964 року в місті Чорткові Тернопільської області. Закінчив Тернопільський педагогічний інститут (нині — Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка). Після завершення навчання викладав українську літературу в Тернопільському педагогічному університеті, згодом — у Ягеллонському університеті (м. Краків, Польща). Брав участь у численних міжнародних поетичних фестивалях, активно представляючи сучасну українську літературу за кордоном.До 2000 року жив і працював у Тернополі. Того ж року переїхав до Сполучених Штатів Америки і мешкає в Нью-Йорку. Працює ключовим науковцем Наукового товариства імені Шевченка в Америці (НТШ-А).Василь Махно — лауреат низки українських і міжнародних премій, зокрема премії імені Степана Будного (1994), премій журналу «Кур’єр Кривбасу» (2008, 2009), Фонду Лесі та Петра Ковалевих (2009), а також Міжнародної премії «Povelje Morave» (2013, Сербія).Автор чотирнадцяти поетичних збірок, п’яти книжок есеїстики, збірки оповідань, роману та двох п’єс. Його книжка оповідань «Дім у Бейтінґ Голлов» (Видавництво Старого Лева, 2015) здобула відзнаку Книга року BBC-2015. Твори Василя Махна перекладені більш ніж 25 мовами світу — польською, англійською, німецькою, сербською, литовською, чеською, івритом, іспанською, китайською, монгольською, турецькою та іншими.Як перекладач Василь Махно популяризує сучасну європейську й американську поезію українською мовою, зокрема перекладав твори Ґотфріда Бенна, Реймонда Карвера, Філіпа Ларкіна, Чеслава Мілоша та інших авторів.

Матевощук Юрій Олександрович

У 2012–2017 роках був головним редактором видавництва «Крок», а з 2015 року — арт-менеджером книгарні «Є» у Тернополі. Працював журналістом і ведучим програми «Файний ранок» на телеканалі UA:Тернопіль (2017–2019). У 2018 році взяв участь у програмі професійного обміну Open World (Вашингтон, Канзас-Сіті, США). Засновник мистецького проєкту Te.Artists (2019), учасник Харківської літературної резиденції (2020), керівник Культурного центру Єловицьких у Ланівцях (2019–2022). З 2022 року проходить службу у Збройних силах України.

Як поет дебютував 2007 року віршем «Lacrimosa» у газеті «Голос Лановеччини». Автор поетичних збірок «Прототип» (2011), «Метрополь» (2014), «Стаміци» (2022), «Книга скарг» (2024), співавтор збірки «Люди погоди» (2015). Його твори перекладено англійською, німецькою, польською та білоруською мовами. Упорядник антологій «87: том 2» (2012) та антології мистецького фестивалю «Ї» (2015). Перекладає сучасну польську літературу — зокрема твори Корнеля Філіповича, Пйотра Черського, Конрада Янчури, Юстини Соболевської. Програмний директор фестивалю «Ї» (з 2016 року), координатор сцени Amphitheatre на фестивалі «Файне місто». Лауреат премії імені Степана Будного (2015), премії журналу «Літературний Тернопіль» (2017), премії імені Володимира Лучаківського (2019), переможець фестивалю відеопоезії «Taburetka Art Skin» (2012).

Папуша Олександр Володимирович

Український актор театру, кіно та дубляжу, педагог, співак, 

заслужений артист України 

Біографія

Народився 2 січня 1975 року в місті Тернополі. Навчався у Тернопільській загальноосвітній школі № 14. У 1997 році закінчив філологічний факультет Тернопільського педагогічного інституту, а у 1998 році — акторське відділення Тернопільського музичного училища.

Професійну діяльність розпочав у Великогаївській загальноосвітній школі Тернопільського району (1996–1997). Від 1998 року — актор Тернопільського академічного обласного драматичного театру імені Т. Г. Шевченка. Виконавець багатьох провідних ролей у виставах за творами Лесі Українки, Миколи Куліша, Тараса Шевченка, Ярослава Стельмаха та інших авторів.

Здійснив низку акторських робіт у кіно, зокрема у фільмах «Один — у полі воїн» (2003), «Повернення Мухтара» (2006), «Іловайськ 2014. Батальйон Донбас» (2019), «Сага» (2020), «Папаньки 4» (2022) тощо. Має досвід роботи у сфері дубляжу, зокрема у фільмі «Бунтар Один. Зоряні Війни. Історія» (2016).

У 2012 році Олександрові Папуші присвоєно звання заслуженого артиста України за вагомий внесок у розвиток театрального мистецтва. Він —лауреат Тернопільської обласної премії імені Леся Курбаса (2021). Відзначений нагородою Тернопільсько-Зборівської архиєпархії УГКЦ на честь Патріарха Йосифа Сліпого «Великого бажайте» (2023).

Ірина Юріївна Шкіцька 

Біографія

Українська мовознавиця, доктор філологічних наук, професор, випускниця факультету філології Тернопільського державного педагогічного університету (1998, диплом із відзнакою). Лауреатка стипендії імені Володимира Гнатюка, авторка понад 130 наукових праць, серед яких монографія, навчальні посібники та підручники з української мови, документознавства, академічної доброчесності.

Захистила кандидатську (2005) і докторську (2013) дисертації зі спеціальності «українська мова». Має багаторічний досвід науково-педагогічної роботи, зокрема в Західноукраїнському національному університеті, Інституті української мови НАН України, а з 2025 року — професор кафедри української мови та славістики ТНПУ імені Володимира Гнатюка (за сумісництвом).

Бере активну участь в освітніх тренінгах, форумах і міжнародних проєктах, викладає лінгвістичні предмети польською та англійською мовами. Членкиня редколегій наукових журналів «Українська мова», «Термінологічний вісник» (Інститут української мови НАН України), рецензентка дисертацій.